Home Blog

ТОП корисних речей для велосипедиста

0

Якщо ви придбали велосипед, варто подумати і про покупку велоаксесуарів, які можуть стати в нагоді в дорозі або для догляду за засобом пересування. Дещо з товарів знадобиться й самому велосипедисту. Адже купуючи велосипед, ви отримуєте лише базову комплектацію.

Пропонуємо розібратись, що зробить поїздку на велосипеді максимально безпечною та комфортною.

Насос

Без нього не варто виїжджати з дому. Адже іноді трапляються ситуації, коли колесо спускає. За відсутності насосу, накачати його не буде чим. Можна купити звичайний міні-насос, але краще звернути увагу на телескопічні моделі. З ними виконати задачу можна набагато легше і швидше.

Ремкомплект або запасна велокамера

Ситуації з проколом покришок – не рідкість. Щоб не бути безпорадним, опинившись далеко від дому з пробитим колесом, варто мати з собою кілька латок різного розміру і клей. Але краще возити з собою запасну камеру, ремонт з якою займе менше сил і часу.

Катафоти і фари

Деякі моделі велосипедів можна купити з переднім і заднім пластиковими світловідбивачами. Вони розміщуються на педалях і колесах. Разом з катафотами або замість них можна використовувати мигалки:

  • передня освітлює дорогу;
  • задня допомагає вас бачити іншим учасникам руху.

Фари працюють від батарейок або генератора. Використання енергоефективних світлодіодів знижує частоту зарядки акумулятора. У другому випадку ми маємо умовно безкоштовну електроенергію, але більш складні в монтажі ліхтарі.

Дзвінок

У певних ситуаціях не обійтись без звукового сигналу. Дзвінок дозволить гучно попередити про ваше наближення мам з малюками та підлітків, що задивились у смартфон.

Дзеркало

Велосипедист повинен знати, що діється поруч і позаду нього, особливо рухаючись загальними дорогами. Щоб не крутити головою, варто купити дзеркало й закріпити його на кермо. В продажі представлені також невеликі моделі дзеркал для шоломів. За невеликих рухах головою вони дають широкий кут огляду.

Замок

Тим, хто не уявляє своє життя без двоколісного засобу пересування, слід купити велосипедний замок. Якщо знадобиться зайти в аптеку або магазин за продуктами, ви не будете переживати, застебнувши велосипед замком.

Набір ключів

Зняти колесо або відрегулювати висоту сідла можна без інструментів. Але щоб підтягнути основні вузли, потрібні шестигранники. Вони мають невелику вагу і можуть поміститись у кишеню або велоаптечку. Щоб зробити ґрунтовний ремонт, знадобляться спеціалізовані ключі та інструменти.

Багажник

Розміщений спереду, він розрахований на перевезення невеликих вантажів. Задні класичні багажники витримують вагу до 25 кг.

Велокомп’ютер

Пристрій дозволить дізнатись швидкість, з якою ви їдете, статистику кілометражу. Більш зручними є бездротові моделі, але вони дорожчі. Бюджетні провідні варіанти потребують укладання дротів.

Що ще може знадобитись велосипедисту

Вирішивши купити велосипед у Чернівцях, максимально подбайте про свій комфорт і безпеку. Фляжка для води позбавить вас спраги. Її можна возити в рюкзаку або поставити в спеціальне кріплення. За безпеку велосипедиста відповідає шолом. Окуляри захистять очі від вітру, палючого сонця та комах. Еластичні синтетичні тканини добре відводять вологу, тому одяг з них зробить поїздку більш зручною. Зробити рух комфортнішим допоможуть і вставки на шортах та рукавички.

У Чернівцях відбудеться благодійний захід «PlayForUA» на підтримку ЗСУ

0

Цієї неділі 7 серпня у Чернівцях відбудеться благодійний костюмований фестиваль-перформанс «PlayForUA». На заході будуть представленні різноманітні види відпочинку та діяльності. Мета фестивалю-перформансу «PlayForUA»  – це зібрати кошти, щоб купити квадрокоптери для ЗСУ. Захід відбудеться в Чернівцях на території Музею просто неба за адресою: вулиця Січових Стрільців 38б. Про цю та іншу інформацію розповіли організатори на Фейсбук-сторінці заходу. Далі на ichernivchanyn.

Що відомо про благодійний фестиваль «PlayForUA»?

Фестиваль «PlayForUA» відбудеться цієї неділі в Музеї просто неба.  Захід буде тривати з 12:00 – 19:00 год. Організатори заходу мають на меті підтримати  наших Захисників. Ціллю заходу є зібрати кошти, щоб придбати квадрокоптери для ЗСУ. Організаторами заходу є Арт-рух «Експеримент» та Громадська Організація «Велика Сцена» спільно з Музеєм просто неба. Фестиваль реалізовується завдяки підтримці Чернівецького міського голови Клічука Романа Васильовича.

Що очікувати від благодійного фестивалю «PlayForUA»?

Організатори обіцяють насичену програму, а найголовніше це благодійна мета на підтримку ЗСУ. Що очікувати від заходу? Насамперед це різноманітні майстер-класи для всієї родини, театр Живих скульптур, козацька кухня, виставка та вистави, арт-аукціон, дитячі розваги, концерти та різноманітні фотозони тощо. Нагадуємо, що фестиваль відбудеться цієї неділі, а присутність людей та благодійні внески допоможуть організатором купити квадрокоптери для ЗСУ.

Додаткова інформація

  • PlayForUA – це мистецький проєкт, якого організатори створюють благодійні заходи, щоб підтримати ЗСУ.
  • Чернівецький обласний державний музей народної архітектури та побуту – це музей просто неба, який показує старовинне українське село. У музеї зібрано справжні буковинські хатинки, в яких проживали багато років. У цей музей їх було перевезено з різних куточків регіонів. У Музеї просто неба можна побачити сільські хатинки, церкву, млини, а на подвір’ї біля будиночків знаходяться старовинні предмети побуту.
  • Щороку в Музеї просто неба проводять фестиваль Обнова-fest, на якому виступають відомі українські гурти.
  • У Культурно-мистецькому центрі імені Івана Миколайчука відбулася фотовиставка «В мій будинок влучив снаряд» В’ячеслава Хабайла, яка буде тривати до 5 серпня. 

Фото з інтернет-ресурсів

Зазирнути в історію: книги про чернівецьких євреїв

0

Чимало письменників та дослідників історії присвячують свої праці єврейському народу. Переживши трагічні події (Голокост, масові розстріли під час Другої світової війни, переслідування тощо), вони зберегли свій народ, свою ідентичність. На Буковині ще здавна євреї становлять значну частину населення, пише ichernivchanyn.com. У нашому матеріалі зібрано книги про чернівецьких євреїв, які допоможуть читачам пізнати світогляд, культуру, релігію, побут та інші життєві цінності єврейського народу.

Історія Чернівецьких євреїв (Герман Штернберг)

Автор книги Герман Штернберг розкриває перед читачами можливість заглибитись в історію, культуру, релігію, політику та побутове життя єврейського населення у Чернівцях. У передмові автор ознайомлює, а точніше підготовлює осмислити життя цього народу крізь призму єврейського світогляду:

«Тільки тоді спала полуда з очей: у євреїв ніколи не було свого дому. Проте були щасливці, яким дивом вдалося уникнути пекла, які встигли покинути місто до катастрофи – очевидці, в пам’яті яких залишилися щемливі спогади про дитячі роки, проведені в Чернівцях».

Герман Штернберг описує топографію міста, історичний розвиток до 1775 року, Австрійське панування, початок війни 1914 року, 1918 -1940 роки. У книзі висвітлені цікаві історичні факти. Ви дізнаєтеся, які професії були поширені серед єврейського населення, про першу документальну згадку євреїв у Чернівцях, будете знати хто такі ашкенази (франки), сефарди та чому вони втекли із Німеччини та чи змінив життя євреїв «Патент про толерантність» цісаря Йозефа ІІ,  а також чому євреї, щоб вибрати собі прізвище, яке їм подобалося мали за нього платити, та що значить слово «мацева» тощо.

Вступ до книги із заголовком «Чому ця книга?!» написав Сергій Осачук. Він пише, що ця книга містить найрізноманітніші історичні розвідки, спогади та документи. У тексті Сергій Осачук зазначає, що історики можуть із деякими історичними фактами, які написані у книзі, не погоджуватися. Однак ця книга є насамперед вдячністю пам’яті Германа Штернберга, який передав нам важливі відомості для нашої спільної історії. 

У книзі подано перелік вулиць, які згадує автор та подано їх дослівний переклад та сучасні відповідники. Для читача також додано словник виразів, що походять з гебрейської та ідишу. Для прочитання буде цікава студентам, викладачам, історикам, культурологам, а також людям, які зацікавленні історією Чернівців та подіями єврейського населення Буковини:

«У єврейському кварталі жили торговці й ремісники, а також представники так званих «вільних» професій – шохет та кантор. Учителі нерідко проживали в одному приміщенні, яке використовувалося впродовж дня для шкільних потреб (хедер)».

Переклад книги здійснив студент Чернівецького університету Марко Кулик. Книгу видано у 2020 році в рамках програми підтримки книговидання імені бургомістра Антона Кохановського за сприяння Чернівецької міської ради. Видана чернівецьким Видавництвом ХХІ.

Піжмурки зі смертю. Дитячі розповіді про недитячу історію

Розповідати дітям про жахливі сторінки історичних подій досить складно, але це є необхідним для їхнього розуміння про зло та добро в житті. Ця книга буде чудовим варіантом для ознайомлення дітей із темою Голокосту. Для певної драматичності у книзі використано елементи графічного роману.

Книга «Піжмурки зі смертю. Дитячі розповіді про недитячу історію» авторів Миколи Кушніра та Анни Ямчук оповідає реальні життєві історії чотирьох людей, які стали свідками Голокосту у дитячому віці. Молодших читачів сторінками книги будуть проводити теж реальні люди, а саме представники молодого покоління сучасних чернівчан Ерік Григорчук та Олексій Фисюк. Над книгою також працювала чернівецька художниця Анна Тарновецька. Цю книгу можна використовувати, як і «підручник» для деяких шкільних тем, бо вона також  виконує дидактичну функцію.

Квіти пітьми (Аппельфельд Агарон)

Книга з досить «гучною» назвою, яка містить певну метафору «квіти пітьми», яка підготовлює читача до оповіді.  Це художня книга, яка розповідає про події під час Голокосту в Чернівцях:

«Мама часто повторює, що невдовзі й для нього знайдеться місце. Іноді йому здається, що діти всім набридли, і тому їх відсилають.

–       Мамо, чому дітей відсилають у горе? – не стримався він і запитав.

–       Ґетто – небезпечне місце, хіба ти не бачиш?».

Історія роману розгортається навколо головних героїв: єврейського хлопчика Гуго та української повії Мар’яни. У передмові до книги перекладач Віктор Радуцький зазначає, що це роман-притча про любов, співчуття, цінність життя та Пам’ять. Хоч життя повії Мар’яни дуже понівечене, але в ній присутня доброта, яка оберігає та захищає хлопчика Гуго. Автор передмови пише, що було би справедливо, якби читач в образі Мар’яни вшанує всіх праведників, які у часи нелюдського життя змогли зберегти іскорку доброти та людяності.

Переклали з івриту Віктор Радуцький та Оксана Пендерецька, редактор книги – чернівецький літературознавець та письменник Олександр Бойченко. Художнім оформленням книги займалася Наталія Олійник. Книгу було видано за підтримки Канадського благодійного фонду Ukrainian Jewish Encounter/ Українсько-Єврейська Зустріч.

«Єврейське населення та розвиток єврейського національного руху на Буковині в останній чверті XVIII – на початку ХХ (збірник документів та матеріалів)

Ця книга є зібранням документів та матеріалів про історію євреїв на Буковині у  складі держави Габсбургів (1774 – 1918 рр). На сторінках збірника розміщено проілюстровані фотокопії документів з Державного архіву Чернівецької області, з відділу рідкісних та цінних книг наукової бібліотеки Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, а також приватних колекцій упорядників. Збірник буде цікавим для істориків, студентів, викладачів, а також людям, які захоплюються дослідженням минулого Буковини.

« Впродовж ХІХ – початку ХХ століття єврейське населення Буковини швидко збільшувалося й перетворилося в третю за чисельністю після українців і румунів етнічну групу краю».

Повернення пам’яті. Сторінки єврейської історії Чернівців ( Флоранс Хейман)

«Повернення пам’яті. Сторінки єврейської історії Чернівців» – оповідає про історію єврейської громади Чернівців. Автор розкриває феномен буковинського єврейства. У книзі про авторку Флоранс Хейман можна дізнатися про її наукові зацікавлення, а саме дослідження родинної пам’яті, ідентичності в соціальних групах, сприйняття минулого в  Східній Європі, зміни в релігійній ідентичності та секуляризмі в Ізраїлі. Вона є антропологом та науковим співробітником Французького інституту в Єрусалимі.

Книга буде цікава студентам, історикам, культурологам та людям, які зацікавленні єврейською історією. Видання було видано за підтримки фонду Видавничих Проєктів для Центральної та Східної Європи (СЕЕВР), Амстердам.  

Євреї Буковини. Славні імена (Софія Березіна)

Історик та економіст Софія Березіна написала книгу «Євреї Буковини. Славні імена», в якій ознайомлює читача із відомими євреями, які народилися або проживали на Буковині. Книга буде корисна дослідникам історії, а також усім хто цікавиться історією Буковини та  відомими буковинськими євреями. 

Шібболет. Пошуки єврейської ідентичності в німецькомовній поезії Буковини. Наукова Монографія.

Відомий у Чернівцях літературознавець та перекладач Петро Рихло написав наукову монографію «Шібболет. Пошуки єврейської ідентичності в німецькомовній поезії Буковини». Гебрайське поняття «шібболет» запозичене з біблійної книги Суддів. Це слово позначає словесний розпізнавальний  знак, а також пароль, за яким можна відрізнити свого від чужих. До опису книги майбутніх читачів інформують, що шібболет – це як диференційний код людської свідомості, носій національної та мовно-культурної ідентичності. Також варто зазначити, що одним із найвідоміших віршів Пауля Целана називається цим словом, яке в цій поезії є символом приналежності до табору гнаних і переслідуваних.

«Шібболет. Пошуки єврейської ідентичності в німецькомовній поезії Буковини»  – це книга-аналіз, яка осягає такі теми, як: проблема єврейської ідентичності в німецькомовній поезії Буковини; біблійні мотиви у творчості Альфреда Марґул-Шпербера; єврейські аспекти в поезії Рози Ауслендер, міфологізація смерті в ліриці Голокосту Іммануеля Вайсґласа, пошуки єврейської ідентичності у творчості Альфреда Ґонґа; єврейський контекст лірики Пауля Целана; рецепція творчості Генріха Гайне в німецькомовному культурному просторі Буковини; міфологема Єрусалима в німецькомовній поезії буковинських авторів.

Книга видана у 2008 році чернівецьким Видавництвом ХХІ.

Фото з інтернет-ресурсів

Гастрономічна культура: буковинська кухня

0

Буковина славиться своєю традиційною кухнею, яка різноманітна на смаки та способи приготування. У Буковинській кухні поширені страви із м’ясних продуктів, риби, картоплі, грибів, кукурудзяної муки тощо. Пропонуємо поринути у світ колоритної буковинської кухні та ознайомитися із традиційними та найпопулярнішими стравами нашого краю на ichernivchanyn.com.

Банош/мамалига

Страви з кукурудзяної крупи посідають особливе місце в традиційній буковинській кухні. Банош – це гуцульська страва. Для приготування баношу потрібно тільки кукурудзяну кашу та вершки або сметану. Банош їдять із бринзою, шкварками, цибулею, грибами тощо.

Мамалига (або як її ще називають кулиша) – є традиційною молдавською стравою. Варять її в спеціальному чавуні. В кип’ячену воду кидають кукурудзяну кашу, розмішують та варять до густої консистенції. Мамалига ще донедавна була кожного дня на столі буковинця, а також її вживали замість хліба.

Страви з кукурудзяної каші прижилися у буковинській кухні, тому є традиційною візиткою Буковини.

Бринза

Буковинська кухня асоціюється із бринзою, яку так полюбляють куштувати буковинці та туристи. Бринза є популярною стравою не тільки в Україні, але й в Молдавії, Румунії, Болгарії та  інших країнах. Бринзу готують із молока корів, кіз, овець, а також буйволів. Бринзу часто нарізають кусочками, а потім солять.  Буковинську бринзу здебільшого готують із коров’ячого та овечого молока. Бринзу додають до мамалиги, салатів, випічок тощо. Також на Буковині бринзу називають «гуцульським золотом».

Вареники з різними начинками

Улюбленою стравою для буковинців є вареники, які готують із різною начинкою. Тісто для вареників здебільшого готують із борошна, окропу, яйця, олії та додають сіль. Після замішування тіста до готовності його накривають рушником і залишають на декілька хвилин. Начинку для вареників вибирають найрізноманітнішу, але найпоширеніша це із картоплі та капусти. Також улюбленими не тільки для буковинців є вареники із солоного або солодкого сиру. Ще готують вареники із грибами, а також із солодкою начинкою та маком. Погостювавши на Буковині, Вам буде важко стриматися від спокуси скуштувати буковинських вареників, бо у наших краях вони смачні та з різною начинкою.

Маїна

Цю страву на Буковині часто готують на весілля, христини, святкові події. Відомо, що це є старовинною єврейською стравою, яку готували завжди на весілля. Маїна – це штрудель із слойоного тіста та начинкою із локшини та м’ясного фаршу. Після випікання рулет виглядає досить апетитно. На  стіл  маїну подають нарізаною, холодною або теплою. Цю страву готують дуже часто для гостей, бо вона смачна та ситна.        

Книдлі  

Книдлі (кнедлики) – це традиційна страва, яку готують ще з давніх-давен. Друга назва цієї страви «ліниві вареники». А в галицькій кухні є термін «варяниці з булки», що називає цю страву. Книдлі можуть готувати з картоплі або сиру. Готуються дуже швидко та просто, але виходить досить смачно. Про книдлі пише український етнограф та фольклорист Володимир Гнатюк у книзі «Матеріали до українсько-руської етнології» (1899).

Голубці (галушки)

Буковинські голубці  відрізняються від інших, бо господині мають свої секрети по приготуванню цієї української страви. Готують їх із свіжої або квашеної капусти. В начинку здебільшого додають рис, запрашку з цибулі та моркви, м’ясний фарш, гриби тощо. Начинку закручують в капусту та ставлять в казан. Найсмачніші голубці готуються у печі, тому декілька годин голубці готуються у розпаленій печі.

Грибна юшка

Грибна юшка обов’язкова страва на буковинському столі на Святвечір. Однак грибну юшку готують і в звичайні дні та подають в ресторанах. Щоб приготувати цю страву потрібні сухі гриби, які попередньо замочуємо у воді. Для загущення юшки додають підсмажене борошно із цибулею. До готової страви до смаку додають сіль. Деякі господині також можуть не додавати муку, але кожен вибирає на свій смак.

Фарширована риба

Будь-яке буковинське свято чи то весілля чи то хрестини не можуть обійтися без фаршированої риби. Для цієї страви здебільшого беруть коропа. Після того, як рибу почистили, потрібно обережно зняти шкірку з неї. Начинку готують із рибного філе, розмочений м’якуш булки, сире яйце, цибулю, часник тощо. Потім начинкою начиняють рибну шкірку. Ця страва є важкою у приготуванні, але смачною та досить незвичайною.

Квашена капуста

Квашена капуста є популярною стравою на буковинському столі взимку. Її добавляють, як закуску до картоплі, гречки, макаронів, а також з неї готують першу страву капустняк. Щоб приготувати квашену капусту потрібно більше години часу, а щоб можна було її їсти, то потрібно, щоб минув хоч тиждень. Квашену капусту також готують і в Польщі, Франції та інших країнах.

Буковинці квасять капусту на зиму, бо вважають, що вона є більш кориснішою, а ніж магазині овочі. Квашена капуста містить в собі такі вітаміни, як А, В та С та інші. Вважають, що квашена капуста сприяє зміцненню імунітету, нормалізації мікрофлори кишечника, а також покращує стресостійкість організму в зимовий період.

Борщ

Буковинська кухня колоритна та різноманітна на смаки, тому й звичайний борщ має свої особливі смаки. Здебільшого буковинці борщ готують із м’яса та смальця, додаючи такі овочі, як: картопля, цибуля, морква, буряк тощо. Також до борщу можна добавити квасолю або інші інгредієнти. Пісний борщ готується так само, але без додавання м’ясних продуктів.

Борщ їдять здебільшого із сметаною та пампушками. Буковинці можуть також експериментувати із додаванням інгредієнтів, але український борщ виходить завжди насиченим та смачним.

Завиванці

Серед випічок буковинці надають перевагу завиванцю (маківнику) з маковою начинкою, а інколи додають ще горіхи. Також можна поекспериментувати із начинкою, наприклад, ще готують завиванець із варенням або з яблуками та корицею. Завиванець поширений в кухні Центральної та Східної Європи. Буковинці полюбляють готувати маківник на Різдвяні та Великодні свята.

Фото з інтернет-ресурсів 

Куди піти для саморозвитку: культурно-мистецькі простори Чернівців

0

Збагачення світогляду новими емоціями, новизною та культурними цінностями вимагає неабиякого вкладу у себе. Однак, можна розвиватися та отримувати задоволення від процесу. Чернівці – культурне місце, яке надихає на творчість. У цьому місті часто відбуваються різноманітні культурно-мистецькі заходи: фестивалі, вистави, презентації, виставки, літературні зустрічі, лекції, тренінги тощо. Пропонуємо Вам найкращі чернівецькі культурно-мистецькі простори, які надихають та вражають. Більше на ichernivchanyn.com.

Paul Celan Literaturzentrum/Літературний целанівський центр

На вулиці Ольги Кобилянської, яку за легендою двірники підмітали трояндами, знаходиться Літературний целанівський центр. Це місце, де вирують мистецькі заходи та панує дружелюбне спілкування. У Целанівському центрі відбуваються різноманітні культурно-літературні заходи: презентації книг, цікаві дискусії на культурно-мистецькі теми, музичні вечори та поетичні читання. Серед відомих гостей у Літературному целанівському центрі є Юрій Андрухович, Андрій Любко, Сергій Жадан,  Марк Лівін та інші талановиті особистості.

Культурно-мистецький центр імені Івана Миколайчука

Центр імені Івана Миколайчука відкрили у 2021 році  під час святкування 80-річчя генія української кінематографії Івана Миколайчука. У центрі відкрили дитячу кіношколу. Також організовують покази різних фільмів/кінофестивалів, літературні вечори, зустрічі з творчими людьми та інші цікаві заходи. При центрі діє арт-простір «Іван-хаб». Культурно-мистецький центр імені Івана Миколайчука є справжнім осередком творчості та креативності. За натхненням, корисним відпочинком, самовдосконаленням, знайомством із цікавими людьми приходьте саме сюди. Відвідати культурно-мистецький центр можна за вулицею  Головною, 140.

Театр імені Ольги Кобилянської

Початок розвитку театрального мистецтва у Чернівцях припадає на XVIII ст. Відомо, що першу постановку поставили 1784-го року в період гастролей італійського театру тіней.

Театр імені Ольги Кобилянської створений у 1904- 1905 р. за проєктом віденських архітекторів Германа Гельмера і Фердинанда Фельнера. Через декілька десятків років 1954 році театру присвоять ім’я Ольги Кобилянської, а пізніше перед театром поставлять її пам’ятник.

У театрі ставлять різноманітні постановки за творами українських та зарубіжних авторів. За час діяльності театру було показано такі твори, як: «Украдене щастя» (І. Франка), «Титарівна» (Т.Шевченка), «Матінка Кураж» (Б. Брехт) тощо. У театрі часто показують вистави, які зацікавлюють, розвивають та надихають. Також є можливість познайомитися із сучасними діячами культури, які вражають своєю творчістю.

Відвідування цього театру є хорошим рішенням, щоб культурно розвиватися та насолоджуватися естетикою.Також цікаво є те, що театр імені Ольги Кобилянської має брата-близнюка у місті Фюрт, що знаходиться у Німеччині.

Буковинський Медіа-центр Belle Vue

Буковинський Медіа-центр Belle Vue – громадський осередок, де проводять різноманітні лекції, семінари, тренінги, конференції та презентації. Знаходиться він у залі колишнього готелю Belle Vue  на вулиці Ольги Кобилянської, 2.

Центр культури «Вернісаж»

Мистецька галерея «Вернісаж» завжди радо вітає усіх у своєму приміщенні, яке знаходиться на вулиці Івана Франка, 15. Центр відомий своїми виставками, перформансами, інсталяціями та різноманітними заходами.

Steinbarg Gallery & Cafe

Надзвичайно атмосферна мистецька галерея-кав’ярня, яка знаходиться на вулиці Університетській,11. Місце, де можна випити смачну каву та насолодитися мистецькими витворами. У центрі цього арт-простору знаходиться сучасне мистецтво та розвиток молоді, які мають можливість проявити свою креативність та талант.

Гончаренко Центр Чернівці.education and culture

Всеукраїнська мережа Гончаренко Центр. education and culture спрямована на освітньо-культурний розвиток українців. Мета цього проєкту – надати можливість людям будь-якого віку отримати знання для саморозвитку, освіти, кар’єри тощо. Відомо, що в Україні працює двадцять чотири Гончаренко центра. Чернівецький Гончаренко простір знаходиться на вулиці Руська, 5. Кожен хто бажає має можливість безкоштовно відвідати різноманітні заходи центру. Освітня програма центру пропонує безкоштовну англійську для дітей та дорослих, а також є окремий курс з англійської, який спрямований на підготовку до ЗНО. Платформа Гончаренко Центр для вчителів пропонує безкоштовні онлайн-вебінари. 

Також у центрі відбуваються різні культурні та освітні заходи: майстер-класи, зустрічі із обговорення актуальних тем,  бесіда із цікавими людьми, акції, кінопокази, уроки з фінансової грамотності, цікаві лекції, курси та онлайн-курси, благодійні заходи тощо. Освітньо-культурний простір запрошує до себе: жителів міста; професійні спільноти та фахівців, які готові співпрацювати та ділитися із досвідом; дітей та дорослих, які бажають вчити англійську мову; представників влади та освітян, які прагнуть створити простір для розвитку містян; всіх, хто хоче розвиватися та змінювати своє життя на краще.

МКУ Резиденція молоді

У Чернівцях знаходиться молодіжний центр, який спрямований на розвиток молоді. Резиденція молоді запрошує на курси з української мови. Також тут проводять різні заходи: майстер-класи, зустрічі, лекції, мовні курси, тренінги, перегляд фільмів, виставки, літературні вечори тощо. Резиденція молоді має певні правила, серед яких: рівність, толерантність, ввічливість тощо. Команда центру проти будь-яких політичних та релігійних пропаганд, алкоголю, наркотиків в установі тощо. Це місце для свідомої, творчої та креативної молоді. Кожен охочий може також приєднатися до крутої команди Резиденції молоді, ставши волонтером. Відвідати центр можна за адресою: вулиця Головна, 41.

Фото з інтернет-ресурсів 

Традиції та звичаї буковинського краю

0

Буковина славиться різноманітністю традицій та звичаїв. Кожна з них несе за собою історію та символіку, яка була збережена та передана нашими предками. Заглибитися у буковинський менталітет та атмосферу можна не тільки, мандруючи вуличками та туристичними місцями, а вивчаючи історію та традиції цього колоритного місця, пише ichernivchanyn.com. Пропонуємо зазирнути в традиції та звичаї буковинського краю, які захоплюють цікавими обрядами та їхнім тлумаченням.

Весільні звичаї Буковини

Весілля на Буковині вражає своєю грандіозністю та колоритністю. Важливе значення  святкування весілля є особлива обрядовість, яка полягає в трьох періодах святкування:

1 період  – перед весіллям

Підготовчий період  перед весіллям нашарований різними обрядами. Більшість із них пов’язані із вшануванням рослин, наприклад: прикрашання брами сосновими гілочками. А наприклад, барвінок є також одним із символів весільної обрядовості. Плетіння або пошиття вінків із барвінку для молодят має низку кількість правил, наприклад, шити можна тільки червоною ниткою – символ кохання.

“Хрещатий барвінок,

По хрещатий барвінок.

Будеме вити вінок.

Будеме вінок вити,

Будеме вінок вити,

Щоб молоду воздобити”.

Однією із цікавих фраз, яку можна почути на Буковині це «пити слово», що означає свататися. Цей період передбачає заручини, запросини на весілля та інші обрядові традиції.

2 період – власне весілля

Найважливіший день для молодят, а саме одруження теж збагачене традиціями та обрядовістю. Ще здавна на Буковині вважали, що вінчання є обов’язковим, бо це є підтвердженням міцності шлюбу. Клятва, яку молодята дають перед Богом, містить в собі відповідальність один перед одним. Вагоме місце у весільній обрядовості має вишитий рушник, яким накривають ікони.

“Нам рушник весільний мати простелила,

На подружнє щастя нас благословила!

Голуб і голубка ніжно воркотали,  

Берегти кохання наше обіцяли!”

Після вінчання  розпочинається святкування, яке супроводжується привітаннями гостей, бенкетуванням, співом, танцями, обрядами та іграми тощо. Є традиції,які можуть здивувати нетутешнього. Наприклад, кухарі прикрашають/«перевдягають» запечені кури в молоду та молодого, яких потім викупляють вінчальні батьки.

Досить символічним під час закінчення святкування весілля є знімання фати з молодої та натягування на неї хустки ( ще називають цю традицію «покриванням»).

3 період – після весілля

На Буковині весілля можуть святкувати два або навіть три дня. Здебільшого це посиденьки, на які запрошують найближчих родичів та друзів. Заключний весільний обряд є так званим привітанням молодят із першим днем шлюбного життя. Це бенкетування вражає колоритністю, звучанням українських пісень та веселими танцями.

Варто пригадати, що збереглися кадри буковинського весілля 1940 року в с. Топорівці Новоселицького району Чернівецької області, яке розкриває давні українські весільні звичаї. Режисером фільму була дружина Олександра Довженка, а саме кіноакторка та кінорежисерка Юлія Солнцева.

Традиції Різдвяних свят

Святий вечір для буковинців є найбільш душевним та сімейним, бо вся родина збирається на різдвяну вечерю. За давніми віруваннями вважається, що на Святий вечір приходять померлі родичі. Різдвяну вечерю залишають на всю ніч, бо вірять, що вночі приходять душі рідних, щоб почастувати святі страви. На стіл накривають чисту скатертину, під яку на край столу ставлять жмутик сіна.

Готують на Буковині символічно 12 страв. Найважливішою стравою це є куття, або її ще називають пшеничкою. Серед інших традиційних страв є вареники з капустою та картоплею, голубці, грибна юшка, толочена фасоль, пампушки,  узвар із сухофруктів тощо.

Ще цікавим дійством на Святий вечір є гра, яка приносить задоволення та зацікавленість у дітей. Полягає святкова гра в імітуванні квокання курок. Діти з нетерпінням чекають періоду, коли можна залізти під стіл і квокати «Кво-кво…кво…кво». Люди вірили, що якщо так робити, то в хазяйстві будуть курчата.

Важливою традицією цього свята є колядування. Колядники піснями вітали із святом, прославляли господарів, бажали щастя та здоров’я, а також хорошого врожаю та достатку. Після виконання колядок від господарів отримували винагороду (гроші, цукерки тощо).

“Добрий вечір тобі, пане господарю.

Радуйся!

Ой радуйся, земле,

Син Божий народився!

Застеляйте столи та все килимами,

Та кладіть калачі з ярої пшениці.

Бо прийдуть до тебе три празники в гості…”

Традиції Великодніх свят

Великдень вважають одним із найважливіших свят не тільки на Буковині, але й по всій Україні. Досить символічне місце посідає випікання пасок, а також розфарбовування великодніх яєць, які ще називають крашанкою або галункою. У Великдень християни несуть кошики у церкви, щоб освятити їжу. Буковинський кошик здебільшого складається із  паски, яєць, ковбаси та інших м’ясних продуктів, сиру, масла, хріну, солі тощо.

Поховальні звичаї

Сумними обрядами є поховальні, бо  кожен ритуал це прощання із рідною людиною. Сучасні традиції поховання, незважаючи на християнство, має багато язичницьких обрядів. Ритуальні обряди поховання людини починають із закривання очей та рота померлому, а інколи на очі ставлять монети. Після цього важливо обмити померлого, а «мертву воду» виливати в «незахідне місце». Також на Буковині вважають, що речі, якими користувалися при підготовці похоронних обрядів потрібно «викидати». Однією із траурних традицій на Буковині є закривання дзеркал, щоб душа не змогла залишитися у будинку.

Після того, як виносять домовину покійника, в хаті підмітають та миють підлогу. Вважають, що цей ритуал пов’язаний із віруванням про неможливість повернення покійника назад у будинок.

Після поховання людини обов’язково омивають руки. Після похорону, а також на дев’ятий, сороковий день роблять поминки. Наступні поминки мають бути через рік.

Івана Купала на Буковині

Івана Купала святкують у ніч з 6 на 7 липня. Це свято пов’язане із язичницькими традиціями та різними фольклорними обрядами. На Івана Купала розпалюють вогнище та перестрибують через нього.

Важливою традицією на Івана Купала вважають ворожіння. Свято асоціюється з обрядами, які пов’язані з природою. Наприклад, вважали, що тільки у цю ніч розквітає квітка папороті, а ті хто її віднайде буде щасливим та багатим. Дівчата на Івана Купала плели віночки із квітів та пускали по воді.

“Ой на Івана, та й на Купала

Там дівчинонька квіти збирала.

Квіти збирала, в пучечки клала,

До річки несла, в воду пускала.”

Є різні трактування цього обряду, наприклад, вінок плив до судженого, або ж якщо потоне, то коханий розлюбив дівчину. Віночок припливав до берега, то в цьому році буде весілля, а якщо віночок по річці відплив дуже далеко, то значить дівчина скоро зустріне свого коханого і буде щасливою.

Фото з інтернет-ресурсів 

Німецький народний дім

0

Будівля, де зародилася історія німців на території Буковини і її громада відчувала себе, як вдома — все це про одну будівлю в Чернівцях — Німецький народний дім, пише ichernivchanyn.com.

Історія створення і причини побудови 

Вже у 20 столітті на Буковині, а особливо в Чернівцях, німецькі громади почали активно себе проявляти й з часом зрозуміли, що їм потрібна будівля, де вони б могли відтворити свої традиції та культуру, тому у 1908 році 30 березня Товариство християнських німців звернулось до Чернівецького магістрату та Буковинської крайової управи з проханням про надання дозволу на будівництво приміщення Німецького Народного Дому. Громада була створена ще у 1897 році й взяла на себе всю відповідальність будівництва. 

Густав Фріч — архітектор Німецького дому, який був частиною Німецького товариства і поєднував роботу архітектора і громадського діяча. Сам він був не сильно відомий, але місцева громада вирішила довірити таку важливу роль своєму землякові та не помилилась.

28 квітня 1908 року місцева влада передала землю громаді. Хоч, планом будівлі займався Густав Фріч, але контролював будівництво Ервін Міллер, який працював інженером-фізиком і винайшов декілька видів мікроскопів.

Восени цього ж року будівля стояла вже з дахом і екстер’єром, але інтер’єр робився ще 2 роки. 4 червня 1910 року будівлю відкрили для відвідування. На відкритті зібрались всі німецькі громади, місцева влада і звичайні люди, які цікавились будівлею. 

На зібранні було багато німецьких депутатів, які розповідали відвідувачам про історію німецького народу, ідею будування дому і розповідали, що в цій будівлі буде житиме ще не одне покоління німців.

Хоч, Чернівці зазнали великих змін, але саме Німецький Народний Дім не зазнав жодних змін і так і залишився у готичному стилі з деталями німецької культури.

Цікавість дому і його цінність

Будівля відрізняється одразу і впадає в очі кожному, хто проходить повз, адже дім збудований не в традиційному стилі для міста і відрізняється аркою і внутрішнім маленьким садом, який не видно з вулиці. 

В 1937 році в будинку відкрився винний погріб і кафе “Віденська кухня”, також в наступних роках тут розмістились жіноча перукарня, бібліотека і ще декілька ресторанів і кафе.

Не можна не відмітити, що на п’ятому поверсі розмістився музей Георгія Дроздовського, чернівецького письменника 20 століття, який відзначився своїми чудовими творами.

На першому поверсі є велика основна зала, яка забирає всю увагу туристів на себе, бо виконана з неймовірно чіткими деталями й надихає митців. Саме ця кімната забрала стільки сил і часу у будівельників і інженерів у 1908-1910 роки.

Біг і місто: як чернівчанину закохатися у біг

0

Кожен глибокий вдих та видих, що наповнює груди киснем та надає внутрішньої гармонії під час бігу є своєрідним різновидом медитації. Особливо, коли ранковий чи вечірній біг пробігаєш вуличками, парками, стадіонами неймовірного українського міста Чернівці, або як його ще називають «перлиною Буковини». Два поняття «біг» і «місто» міцно переплітаються між собою, утворюючи неймовірну історію любові до цього виду спорту. Однак інколи кожна спроба бігу може бути справжніми тортурами. Як закохатися у біг? Насамперед надихнутися рідним містом, бо пробігаючи перед тобою мелькає той чи інший чудовий пейзаж. Пропонуємо вам перелік чудових місць у Чернівцях, які можуть надихнути на біг. Далі на ichernivchanyn.

Біг у Центральному парку культури і відпочинку ім. Т.Г.Шевченка

У центральній частині міста знаходиться парк імені Шевченка, який є ідеальним місцем для пробіжки. Щодня та в будь-яку годину можна побачити, як люди бігають. Найбільше все ж на пробіжку виходять вранці або ввечері. Однак бігунів можна побачити й в обідній час. У цьому парку часто тренуються спортсмени, які можуть стати для вас справжнім прикладом сили, самодисциплінованості та витримки. Озеленене місце, яке допоможе вам (особливо, якщо ви бігун-початківець) перетворити біг у щоденну звичку.

Ще одним варіантом місця для бігу є алея, яка знаходиться уздовж парку. Щовесни на цій вулиці зацвітають сакури. Тільки-но уявіть ранкову або вечірню пробіжку, а навколо цвітуча сакура.

Біг у парку Жовтневому

Ще одним чудовим місцем для бігу є Жовтневий парк, який вважають найбільшим у місті. У парку розташовані дитячі та спортивні майданчики. Парк приваблює до себе також наявністю штучних озер. Це унікальне місце для бігу, особливо на довгі дистанції. Парк Жовтневий є однозначно зручним місцем для спортсменів, які поєднують біг із іншими видами спорту. Природа парку надихає та мотивує змінювати своє життя, розпочавши його з пробіжки. Зазначимо, що психологи стверджують, що бігати у парку корисно, бо це позитивно впливає не тільки на фізичне здоров’я, але й на психологічне.

Біг на стадіонах та бігових доріжках

Кожен із нас є індивідуальністю, тому в кожного своє місце, яке є більш ефективне для бігу. Питання «Кращий біг у парку чи на біговій/спеціальній доріжці?» є спірним. Переваги та недоліки місць, де можна бігати, є у всіх варіантах. Однак, одним із найкращих варіантів, який вам допоможе вберегти зацікавлення та мотивацію, це чергування місць для бігу.

На стадіонах часто створено бігові доріжки, які мають спеціальне покриття. Такі місця для бігунів є більш безпечними та зручними. Куди піти у Чернівцях бігати? Вибір падає на чернівецькі стадіони. Одним із популярних для бігу стадіонів є стадіон «Буковина», який, до речі, знаходиться біля парку ім. Шевченка. Біг на стадіоні стане хорошим стартом для вашого спортивного майбутнього,а також розвиває самодисциплінованість (можна навіть прописати чіткий графік бігу). Тому вибір тільки за Вами!

Біг маршрутами марафону/ напівмарафону

«На Старт! Увага! Руш!» – слова, які з нетерпінням та певним хвилюванням  чекають учасники різних спортивних змагань. Чернівці різностороннє місто, в якому все розвивається: від освіти до культури, від мистецтва до спорту тощо. Час-від-часу в Чернівцях проводять бігові забіги, де кожен чернівчанин та гість міста може взяти участь та випробувати свої сили. Пробіжка маршрутами марафону/напівмарафону спрямовані більше на спортсменів, бігунів із досвідом тощо.

Що таке марафон/напівмарафон та яка особливість бігових марафонів у Чернівцях? Марафон – це змагання збігу на великій дистанції, а напівмарафон становить відстань вдвічі коротшу за марафонський забіг. Світового розголосу набув «Марафон, який ніхто не хоче бігти» – це проєкт-марафон, який створений, щоб привернути увагу міжнародних спільнот до російської агресії спрямований на Україну. До марафону долучилася велика кількість учасників із різних країн, які проявили свою підтримку.

Найпоширенішим біговим забігом у Чернівцях є Vodogray Chernivtsi Half Marathon. Бігова траса для цих змагань прокладена вулицями Чернівців. Кожен із учасників вибирає, яку відстань буде пробігати, Організатори здебільшого пропонують  учасникам 21 км,  10 км, 5 км, а початківцям радимо починати з 2 км., однак можете випробувати свої сили. Для дітей теж створено забіг «Kids Run», де вони залежно від віку можуть пробігти 1000 м, 500м та 100 м. Серед учасників марафонів здебільшого різні люди: за віком, статтю, вподобаннями, професіями тощо. Однак їх всіх об’єднує цілеспрямоване бажання пробігти марафон. Чернівчани досить активно беруть участь у бігових марафонах та показують хороший результат та приклад іншим.

Бігові марафони у Чернівцях проводять із метою:

  • популяризації здорового способу життя буковинців,
  • поставлення та досягнення спортивних цілей,
  • мотивація людей займатися спортом,
  • можливість перевірити себе на витривалість,
  • часто такі марафони пов’язані з благодійністю.

Радимо до марафону/півмарафону учасникам готуватися заздалегідь.  Щоденні тренування  та самодисциплінованість – це запорука хорошого результату. Перед забігом також варто врахувати, якщо вони у вас є , протипоказання лікарів, адже  під час бігу серцево-судинна система приймає величезні навантаження. Тому якщо у вас є проблеми із серцем, то краще не брати участь або порадитися з лікарем.

Біг вулицями міста

Дослідження власного міста через біг розкриває давно забуте та небачене. Кожна деталь: незнайомці та знайомці, безлюдна вулиця, витвір архітектурного дива, вулична музика, пам’ятники та музеї, рекламні вивіски та яскраві вітрини і т.д. Все це стає більш чітким у вашій свідомості або ж навпаки непомітним під час бігу. Чернівці – місто, де кожна вулиця наповнена своєю історією та таємницями. Варіантів для пробіжки у місті є безліч. Розпочати пробіжку можна із вулиці на якій ви проживаєте (звичайно, якщо вона пристосована для бігу) та продовжити бігати на інших вулицях. 

Причин почати бігати є досить багато. Найголовніші із них це фізичний та духовний розвиток. Варто пам’ятати, що мистецтво бігу неможливо відокремити від міста, в якому проживаєш. Тому чернівчанам пощастило, що ранкову, денну чи вечірню пробіжку можуть пробігати надзвичайними чернівецькими вулицями.                                    

Фото з інтернет-ресурсів

Галерея на Штейнбарга

0

Галерея на Штейнбарга — це приватна галерея, яка розташована в центрі Чернівців і радує місцевих своїми незвичними виставками, розповідає ichernivchanyn.com.

Історія галереї

Галерея була створена у 2010 Наталією Богомаз. Саме, вона вирішила перетворити покинуту будівлю в артоб’єкт і справді, їй це вдалося. Зробивши косметичний ремонт у приміщеннях, мистецтвознавиця почала шукати сучасних митців, які б могли показати публіці українське мистецтво з різних сторін. З часом, це місце зацікавило місцеву молодь, яка не сильно цікавилась мистецтвом, а особливо західноукраїнським, але галерея була настільки нестандартною, що ніхто не проходив повз.

Наталія Богомаз завжди шукала цікавих, сучасних і креативних художників інколи навіть,  виставлялись іноземні вироби мистецтва, але галеристка хотіла зробити акцент на українізації і показати сучасне українське мистецтво, яке у 2010 році не було дуже популярним. Також, тут часто проводяться виставки українського прикладного мистецтва. 

Насправді галерея спочатку називалась “Sweet ART”, але потім власниця подумала, що доречніше буде назвати галерею на честь вулиці де вона знаходиться.

У 2020 біля галереї Наталія вирішила відкрити кав’ярню, яка б зацікавила туристів і місцевих ще більше.

Наталія Богомаз

Галеристка, мистецтвознавиця і просто видатна жінка, яка відкрила чернівчанам очі на сучасне українське мистецтво — все це про Наталію Богомаз. Жінка, яка створила свою галерею і розвиває суспільство Чернівців, повз неї не могли пройти багато ЗМІ і журналістів, які брали інтерв’ю. Журналісти, які змогли з нею поспілкуватися кажуть, що Наталія відрізняється своєю мудрістю і інтелектом, при розмові завжди проста у висловах, але дуже делікатна. Не можна не відмітити, що мода не обійшла її стороною і вона завжди може похизуватися своїм чудовим смаком.

Мистецтвознавиця має досвід понад 18 років у галерейній справі, і більше ніж 10 років співпраці з різними фондами і навіть працювала у краєзнавчому музеї. 

Галерея на Штейнбарга — не перша галерея Наталії, до цього вона жила у Житомирі, і після розвалу Радянського Союзу мала свою справу там, але їй так сподобались Чернівці, що вона не змогла собі відмовити переїхати у це чудове місто і займатися мистецтвом тут.

Виставки галереї

Більшість виставок поєднують у собі сучасність і давню культуру України, яка має дуже довге коріння і заглиблюється у століття, але є виставки і сучасних митців, які дуже хотіли, щоб їх витвори змогли побачити чернівчани і туристи саме на вулиці Штейнбарга. 

Картинна галерея відрізняється своїм комфортом і сучасністю у презентації виставок. В деяких виставках можна брати участь, а експонати брати в руки і чіпати. Також, гостів галереї залучають до створення нових експонатів і навіть прикрашання галереї.

У період з 2014 року по 2015 рік, Наталія Богомаз вирішила зробити щось масштабніше за звичайну картинну виставку. “Група чотирьох”- саме так називалась група істориків-мистецтвознавців, які змогли розшукати фотографії 80-90-х років і зробити з цього унікальну виставку, яка виставлялась аж чотири рази, бо людей було настільки багато, що не всі могли потрапити в галерею і подивитись унікальні знімки. 

Галерею дуже часто співпрацює з закордонними галереями і ЗМІ, і має відомість серед сучасних митців. Також, вставки прикладного мистецтва мають особливе місце у такому творчому місці, серед них є гончарні вироби, старовинні жіночі українські прикраси і ще багато різноманітних типів мистецтв.

Чернівецький обласний художній музей

0

Художній музей Чернівців — місце де народилося мистецтво Буковини. Саме сюди звозили картини і твори найвідоміших митців Західної України, пише ichernivchanyn.com.

Історія “Картинного банку” 

Створений музей був ще у 1988 році, але історія самої будівлі почалася задовго до цього. У 1901 році, був побудований місцевий банк, який існував дуже довго. Це був центральний банк міста, де були збереження місцевих шляхтичів, все було так, як і зараз, але з привілеями тогочасності. Проект будівлі створювали Губерт Гесснер і Прокоп Шупіх. Роберт Вітек контролював весь процес будування і дороблював деталі проекту.

На створення музею місцеву владу підштовхнула відсутність місця, де митці Буковини змогли б виставляти свої роботи, а також, зберігати. Будувати будівлю не прийшлось, за основу взяли тодішній покинутий банк, який по всім параметрам підходив під музей. Хоч, з часу побудови банку пройшло багато часу, але будівля не змінила свій зовнішній вигляд, порівнюючи інші будівлі міста, які були побудовані на початку 20 століття. Вирішили змінити лише інтер’єр банку і відремонтувати дах, але фактично музей переїхав у цю будівлю лише у 1991 році. До цього часу виставки проходили в різних соборах, храмах, церквах, де на свята збиралися місцеві. 

Протягом 10 років музей наповнювався різними експонатами, починаючи скульптурами, закінчуючи різними картинами і творами видатних митців Буковини. Всі вони збиралися в експедиціях, а деякі експонати передавали родичі художників, меценати, чи просто заможні люди.

У 1996 році було проведено глобальну реставраційну роботу, завдяки якій, було відкрито стаціонарний зал з представниками мистецтва Буковини для ознайомлення. Також, в цій залі були приклади орнаменту місцевості, де знаходився музей. Це була перша постійна зала художньої галереї.

Повноцінне ознайомлення з Буковинським мистецтвом у музеї почалося, лише у 2013 році, коли було виставлено експозиційний розділ, де знаходиться мистецтво Західної України 20-21 століття. Таким чином, музей набув повноцінності і зміг здобути визнання.

Головний експонат галереї

Хоч, музей дуже цікавий незалежно від його інтер’єру і екстер’єру, але саме зовнішній фасад набув відомості серед туристів.

Будівлю обласного художнього музею було створено у стилі модернізму в традиції віденської сецесії. На головному фасаду виділений ризаліт з балконом на консолях та розкішним майоліковим панно над балконом, автором якого є художник, чий підпис «J. Lan(g?)» зазначено у нижній частині панна. Складна міфологічна композиція підтверджує значущість будівлі і відразу показує тематику дому. Панно проводить паралель між Римською імперією та Австро-Угорщиною доби Франца-Йосифа I. В образах 12 богів зображені 12 найважливіших провінцій імперії, які зображують її суть.

Будівля прикрашена різними скульптурами, де на даху знаходяться дві скульптури жінок, на другому поверсі балкон і вікна прикрашені фризами у вигляді розкиданого виноградного листя. Кожне вікно вже являє собою витвір мистецтва.

Інтер’єр музею змушує підняти очі до гори, як тільки заходиш всередину. Дивлячись на всю цю красу, не розумієш, як пройти далі і подивитись на основні експонати галереї. Вестибюль прикрашений 6 колонами біля яких розташовані різні скульптури, серед яких є жіночі і чоловічі постаті.

Музей заворожує будь-якого глядача ще з перших хвилин. Серед туристів місце не дуже популярне, бо в більшості екскурсійних турне його немає, але місцеві насолоджуються цим місцем дуже часто, бо експонати часто змінюються.

.,.,.,.