У сучасній медицині можна натрапити на терміни “клітина Мікулича”, “тампонада за Мікуличем”, “затискач Мікулича”, “маска Мікулича”. Іван Мікулич-Радецький – чернівецький хірург, що став відомим на весь світ, пише сайт ichernivchanyn.com.
Юність
Іван Мікулич-Радецький народився 1850 року у Чернівцях. Мав польське коріння. Батько був досить знатною людиною у місті, адже був камеральним архітектором, який збудував міську ратушу. У сім’ї було дев’ять дітей і батьки намагалися дати вищу освіту усім.
Саме Іван приніс найбільшу славу своїй родині. Він закінчив із відзнакою Першу державну цісарсько-королівську гімназію у Чернівцях. Надалі хлопець прагнув стати священником. Згодом вступив у Віденський університет на медичний факультет та у Віденську консерваторію. Навчання для хлопця було досить захопливим. У 1875 році Мікулич отримав диплом і залишився працювати у медичному університеті асистентом клініки Теодора Більрота.
Розвиток кар’єри
У 1880 році чоловік отримує звання приват-доцента, а після низки вдалих наукових публікацій – асоційованого професора. Згодом Іван Мікулич став професором хірургії та директором хірургічної клініки Краківського університету. Це місце стало європейським центром, де мали змогу вдосконалюватися хірурги. Також чоловік був обраний почесним членом університетів Вільнюса, Риму, Гельсінкі, Лондона, Нью-Йорка, Відня тощо.
Іван Мікулич створив одну з найкращих у світі хірургічну клініку у Бреславському університеті. Він ввів пластичну операцію стопи, а також запропонував прийом тампонування при лапаротомії, розробив пілоропластику. Хірург описав хворобу слинних та сльозових залоз. Іван розробив прийоми кардіопластики, шлунку, прямої та сигмовидної кишки, запровадив інструменти та лікарські засоби, а саме серветки, ватні рукавиці тощо. Також домігся визнання антисептичної маски й місцевої анестезії. Запропонував власний метод миття рук хірурга перед операцією, удосконалив методи антисептики. Його розробками користуються і досі.
Мікуличу-Радецькому вдалося опублікувати 146 наукових праць на восьми європейських мовах. Найбільшого значення набули: “Атлас з захворювання ротової порожнини й гортані”, “Ортопедична гімнастика та викривлення хребта”, “Керівництво з практичної хірургії”, “Зв’язки граничних розділів медицини та хірургії”. Чоловік визначав свою національність словами: “Я – хірург!”.
Батьківщина та смерть
Іван Мікулич-Радецький був досить суворим і вимогливим до працівників. А от до хворих завжди ставився, як хороший друг, який готовий у будь-яку хвилину прийти на допомогу. Убогих та нужденних лікував безплатно, часто оплачував їхні витрати.
У 1903 році у Львові важко захворів митрополит Андрей Шептицький. Владика просив покликати лише знаменитого хірурга Мікулича-Радецького. Митрополит навіть не здогадувався, що Іван є українцем. Коли, припавши на коліна, лікар українською мовою попросив у нього благословення, Андрей Шептицький був здивований.
У 1904 році хірург став головою шостого Конгресу хірургів-ортопедів, який був присвячений вивченню механіки сколіозів.
Іван Мікулич-Радецький помер у 1905 році від неоперабельного раку шлунку. Він діагностував його у себе самостійно. Поховали чоловіка у Вроцлаві. Незадовго до смерті він поділився зі своїм колегою, що він не мав страху помирати, адже усе своє життя прожив щасливо, здобувши велике визнання у світі.
Чернівецький хірург був надзвичайно працьовитим і цілеспрямованим лікарем та науковцем. Буковина та й уся Україна може пишатися своїм сином Іваном Мікуличем-Радецьким.
