В Україні свята відіграють важливу роль у житті, є важливими для нашого народу. Зокрема святкування супроводжують давні традиції та звичаї. Саме такі події є приводом того, аби українці зібрались за одним великим родинним столом і провели ці миті разом. У цьому матеріалі на сайті ichernivchanyn.com ми більш детально розповімо як на Буковині святкували Різдво і Новий рік наші предки.
Святкування Різдва
У минулому столітті на Буковині святкували Різдво 7 січня, а деякі громади – 25 грудня. Саме це релігійне свято було найважливіше у зимовий період, адже Новому року приділялось набагато менше уваги.
Різдво було прийнято святкувати у родинному колі. На свято робили самотужки дідуха з соломи, який мав своє місце в кутку кімнати. Також чернівчани плели прикрасу з трикутників соломи. Вона мала назву “павучок”. Цей символізувало те, що у павутинні залишалось усе погане.
У деякій місцевості було прийнято прикрашати ялинку. Така традиція прийшла у регіон від німців. Зазвичай зелену красуню прикрашали на подвір’ї. Її оздоблювали яблуками, маковими голівками, горішками та вовняними нитками. В основному жінки разом з дітьми займались дідухом та “павучком”. А чоловіки в сім’ї відповідали за ялинку.
Святкування Різдва у місті та у селі досить різнилось. До прикладу у Чернівцях було прийнято німецьку традиційну новорічну випічку штолен або різдвяні кекси. Натомість у селі традиційно готували пампухи і вареники. На Різдво головною стравою була кутя. Загалом на столі у Святвечір мало бути 12 пісних страв. Було прийнято на підлозі стелити сіно під стіл. На Святвечір під стіл запускали дітей, які квокали. Вважалось, що таким чином закликали щастя й достаток.
Також у сільській місцевості можна було частіше почути коляду. Люди вшановували бога Коляду, від якого походять українські колядки. Через їхнє виконання бажали господарям достатку, щастя та щедрого врожаю. Інколи колядники переодягались у козу, ведмедя, журавля, чорта. Під час радянської влади колядувати заборонялось. Це висміювали як жебрацтво. Тодішній режим робив усе можливе, аби українці відрікались від власних традицій.
На Буковині існувала традиція зібрати всі найсмачніші страви та відносити їх до самотніх родичів. Зазвичай це робив хтось з дітей у сім’ї. Також на різдвяні свята допомагали бідним, сиротам і літнім людям. Важливо було, аби у пакунку був калач та свічка.
Новий рік
До 20 століття традиції святкування Нового року поєднувались з язичницько-християнськими віруваннями. Наші предки відносили Новий рік до весняних свят. Адже воно асоціювалось з пробудженням природи. Було прийнято на святі спалювати солом’яне опудало. Це був символ зв’язку природи з життям людини. Було прийнято дарувати одне одному фрукти, монети та овочі. Також для буковинців було дуже важливо, хто ввійде у хату перший у новому році. Найбільше чекали молодого чоловіка або хлопчика, бо з ними приходили для родини достаток і щастя на весь рік.
Раніше в Україні не було Діда Мороза та Снігуроньки. Вони прийшли на українські землі разом з радянським режимом. А ялинка замінила звичного дідуха для чернівчан. У багатьох Новий рік асоціюється з шампанським. Цей напій в Україні з’явився в 19 століття. Хоча українці, у тому числі й буковинці, надавали перевагу все-таки горілці, меду, різним настоянкам.
У Чернівецькому регіоні прийнято святкувати Маланку. Походження цього свята є невідоме. Головними персонажами цієї події є коні, в інших – ведмеді, в третіх – баба з дідом. У когось заведено одягати різноманітні маски.
Отож, для чернівчан у минулому столітті було важливо святкувати зимові свята, зокрема Різдво. Адже це продовження українських столітніх традицій. Це те, що варто зберегти і передати своїм нащадкам.
