Він етнограф, фольклорист, педагог. Автор близько 300 наукових праць на буковинську тематику. Мова йде про чернівецького вченого – Раймунда Фрідріха Кайндля. У матеріалі на ichernivchanyn.com ми більш детально розповімо його історію життя.
Юність
Раймунд Фрідріх Кайндль народився 1866 році у родині німецького колоніста. Його батько був учителем малювання у Чернівецькій головній школі. Також Антон Кайндль займався підприємницькою діяльністю. У результаті, він збудував власний млин та кахельну фабрику. Мати походила з збіднілого дворянського німецького роду. Походження батьків суттєво вплинуло на формування особистості юного Раймунда.
У Раймунда, ще змалечку зародилась цікавість до історії та етнографії Буковини. Це захоплення виникло завдяки родинній служниці – старенькій гуцулці. Вона розповідала хлопчику старовинні казки, легенди і перекази, знайомлячи з місцевим фольклором та мелодійною українською мовою.
Раймунд навчався у Першій цісарсько-королівській державній гімназії в Чернівцях. Найкраще юнаку вдавались такі предмети, як релігієзнавство, німецька мова та філософська пропедевтика. Навчання хлопець закінчив з відзнакою.
Після школи Кайндль вступив на філософський факультет у Чернівецький університет. Він вивчав історію, географію та германістику. Наприкінці навчання хлопець склав іспити на вчителя історії та географії середньої школи. Згодом Раймунд почав вчителювати у Чернівецькій вищій гімназії.
Наукова діяльність
Паралельно з вчительською діяльністю, Раймунд розвивався у науці. У 1891 році він захистив докторську роботу на тему “До страждання мученика Альберта”. Завдяки цій праці хлопець здобув ступінь доктора філософії. Згодом Кайндль отримав державну і крайову стипендії для продовження фахового навчання. Тож молодий науковець став позаштатним слухачем Інституту австрійських історичних досліджень у Відні. У 1893 році він захистив докторську дисертацію у Чернівецькому університеті.
У 1894 році науковець написав фундаментальну працю “Гуцули: їхнє життя, звичаї та народні перекази”. В основу роботи було вкладено багаторічні етнографічні експедиції дослідника в Карпатські гори.
Відновивши роботу вчителя, Кайндль проводив учням пішохідні краєзнавчі екскурсії по місту й околицях. Оглядаючи історичні місця, чоловік прищеплював дітям інтерес та любов до рідного краю.
Наприкінці 19 століття Раймунд активно брав участь в етнографічних, а також археологічних експедиціях Буковиною та сусідніми регіонами. У 1912 році вчений став ректором Чернівецького Francisco-Josephina. Також він запровадив спецкурси і практичні заняття з народознавства на філософському факультеті Чернівецького університету.
Попри викладацьку діяльність, Раймунд багато свого часу приділяв буковинському краєзнавству, етнографії та фольклористиці. Щороку він видавав монографії, а також статті у австрійські, німецькі, львівські і чернівецькі газети. Деякі публікації були ілюстровані фотографіями, які зробив Раймунд самостійно. Адже чоловік мав ще хист до фотографування та малювання.
Кайндль захоплювався творчістю Юрія Федьковича. Йому вдалось знайти та опублікувати шість невідомих листів письменника. До них він додав передмову та ґрунтовні коментарі. Згодом Раймунд став єдиним чернівецьким вченим, що став членом Наукового товариства імені Тараса Шевченка.
З початком Першої світової війни Кайндлю загрожувала депортацію до росії. Тож він виїхав у Румунію, а згодом звідси добрався до Відня. У 1916 році чоловік очолив кафедру історії Австрії Грецького університету. Там він пропрацював до кінця свого життя. У 1930 році Раймунд Кайндль помер від серцевого нападу.