Якщо пильніше придивитися до біографій відомих людей, то стане зрозумілим, що лікарі за фахом часто бувають ще й митцями: письменниками, художниками, скульпторами… У чім тут річ? Можливо, лікарі мають більш натреноване оке і краще знають людську натуру, тому їм легше передати результати своєї спостережливості у творах мистецтва, пише сайт ichernivchanyn.com. Пропонуємо згадати про непересічного чернівецького лікаря і скульптора Опанаса Шевчукевича.
Бідний студент
Шевчукевич Опанас Євгенович народився 17 березня 1902 року у селі Виженка на Чернівеччині. Батько Опанаса був сільським ткачем, проте сам юнак обрав інший шлях. Після закінчення Вижницької гімназії він вступив на юридичний факультет Чернівецького університету. Проте і це не стало остаточним вибором. У віці 20 років Опанас переїздить до Берліна, де починає навчання у вищій ветеринарній школі. Наступного року молодик вступив на медичний факультет Берлінського університету.
Під час навчання Шевчукевич, як і більшість студентів, відчував постійну нестачу коштів, тому мусив знаходити собі якесь додаткове джерело доходу. Таким джерелом для нього стало ліплення фігурок, чим він почав займатися ще у гімназії. Тут він уже ці фігурки ліпив не лише для розваги, але й зумів перетворити хобі на додатковий заробіток.
Саме у Німеччині Опанас Шевчукевич познайомився зі скульпторкою та художницею у царині графіки Кете Кольвіц. Мисткиня стала хорошою подругою майбутньому лікареві і підтримувала його у творчих пошуках, а також і матеріально.
Лікар і митець
Шевчукевич успішно завершує навчання, у 1929 році захищає наукову дисертацію та отримує звання кандидата медицини. У Берліні він знаходить роботу у лікарні Норберта, проте вже у 1931 році змушений повернутися до Чернівців через загальну кризу.
Тут з Опанасом трапляється прикрий випадок. Зовсім скоро він опиняється у в’язниці за ухилення від служби у румунській армії (Чернівці у той час належали Румунії), де зазнає сильного побиття. В результаті стається невиправне: лікар втрачає око.
Утім, це не стало на заваді його подальшій роботі як у галузі медицини, так і в мистецькій царині.
Після складання іспиту румунською мовою задля можливості вести лікарську практику Опанас Шевчукевич відкриває приватний кабінет у Чернівцях. Слід зазначити, що лікарем Шевчукевич був прогресивним. Він отримав класичну медичну освіту, проте на практиці використовував чимало елементів народної медицини. Цікавість до цього зародилася в Опанаса ще в дитинстві, адже його мама допомагала односельцям лікувати хвороби лікарськими травами, які сама ж і збирала.
У певному сенсі чернівецький лікар випереджав свій час. Він застосовував винайдені ним самим методи природолікування, такі як гідротерапія, фітотерапія, голодотерапія. Пацієнти були задоволені результатами і слава про незвичайного лікаря ширилася далеко за межами Чернівців.
Не покинув Шевчукевич і свій творчий шлях. Він займається улюбленим ліпленням, а окрім того, пише вірші, займається етнографічними розвідками, подає до місцевих видань рецензії на вистави та книги.
Слід зазначити, що Опанас Шевчукевич був людиною високоосвіченою, знав кілька мов (деякі з них – французьку та англійську – вивчав самотужки). Предметом особливої гордості лікаря була особиста бібліотека, яку він збирав разом з дружиною – добірка містила понад 30 тисяч книг!
Пощастило Опанасу і в особистому житті. Дружиною лікаря була донька відомого фольклориста Івана Бажанського Ольга. У міцному шлюбі народилося двоє синів з красивими іменами Зореслав та Яснозір-Добромисл.
У творчому доробку лікаря було понад 400 скульптурних та графічних робіт. Окрім фігурок звірят та деяких абстрактних фігурок, Опанас створив чимало портретів відомих людей, серед яких Ольга Кобилянська, Тарас Шевченко, Григорій Сковорода. Перша творча виставка скульптора відбулася ще під час навчання у Німеччині. У подальшому Опанас брав участь у місцевих чернівецьких виставках як самодіяльний артист.
Лікар та скульптор прожив дуже плідне та досить тривале життя і помер 1972 року у Чернівцях, де і був похований.
Читайте також про відкриття перших аптек у Чернівцях.