19 Березня 2024

Вірші про Чернівці: читаємо поезію про рідне місто

Related

Де придбати якісне чоловіче взуття? 

Незважаючи на величезний асортимент та доступність, вибір чоловічого взуття...

Особливості щоденного догляду за обличчям

Шкіра обличчя є найуразливішою ділянкою усього шкірного покриву. Вона...

Де отримати психологічну допомогу?

Стреси, депресія, вигорання на роботі, тривожність, нав’язливі думки, невпевненість...

Оригінальні подарунки для друзів та колег. Як обрати найкраще?

Протягом року у кожного з нас з'являється безліч приводів,...

Share

І маленький Париж, і маленький Відень, і місто над Прутом, як тільки не називають Чернівці, маленьке місто з великою душею. Легенди вказують на те, що років зі сто назад вулиці підмітали букетами троянд, а собак називали іменами олімпійських богів. Про унікальність Чернівців чути звідусіль, але стає  не менш цікаво почути про Чернівці з іншого боку. З боку людей, які силою слова зачаровують, змушують здригатись від хвилювання найтонші нотки душі, людей, які наповнюють порожній і пустий світ веселковими барвами. В кожного з нас є улюблена поезія. Та, яка дає силу в складні моменти життя, коли здається виходу просто немає. Та, яку ми читаємо і ще довго згадуємо з посмішкою на обличчі. Та, яка змушує нас віддати частину свого серця, страждати, плакати, сумувати. Та, яка змушує нас відчувати найтонше і найтонше – душу. І та, яка змушує нас кохати, віддаватись сповна цьому безмежному почуттю, пише ichernivchanyn.com.

Тому ми підібрали для вас поезію про Чернівці, яка зігріє холодними зимовими вечорами…

 Про вулиці 

Згадуючи вулиці Чернівців, одразу в очах з’являється старовинне місто. В 19 століття тут ще їздили карети, ходили вишукані пані,  а зараз місто сповнене інновацій цвіте у вирі сучасного колеса огляду. Оспівувати красу вулиць можна вічно. Адже відображаючи туманні Чернівці серце зігріватиме тепло гарячого чаю, а згадуючи сонячні одразу можна наповнитись від поезії теплом. Ну хоча б ця знаменита вулиця Ольги Кобилянської. Історія про неї так багато знає, але так багато замовчує. Кажуть, що вона змогла в собі поєднати все. І різні соціальні статуси, адже жили тут і багаті і бідні, і ті, хто був на виду, про декого ми взагалі читаємо книги і захоплюємось його творчим шляхом, але не можна і згадати тих, хто забезпечував комфортне життя людям, був простим робітником. Дуже гарно пейзаж вулиць та міста описує саме ця поезія,  коли читаєш її за межами рідного міста,  так і хочеться повернутись туди.

Чернівці, Катруся Матвійко

Вузенькими доріжками ступаю зачаровано,

І посмішка від захвату ясніє на лиці.

Бруківкою устелені, між горами заховані,

В душі закарбувалися чудові Чернівці.

Церквами золотавими, будинками барвистими

Стрічали люди радісно з любов’ю у серцях.

І я, зігріта ласкою і вірою вколисана,

Душі своєї часточку лишила в Чернівцях.

Зривається і падає пожовкле листя осені,

Один листок залишиться у мене у руці.

Ніколи не забудеться це небо, повне просині.

Й душа завжди вертатиме у милі Чернівці.

А що ви знаєте про сонет?  

Cонет – один із тих жанрів вірша, який окрім своєї цікавої будови має і не менш цікаву історію. Припускають, що зародкові початки сонета губляться в поезії провансальських трубадурів, але постав він як жанр в Італії. Писати вірші за будовою сонета досить складно, проте не для всіх. найчастіше сонет використовують англійські поети. А тему для сонета вибирають не менш важливу і ліричну – кохання. Пейзажі описують нечасто, але якщо це вдається зробити,  то читаєш таку поезію з великим задоволенням. В такому сонеті вміло переплітається внутрішній світ героя, його міркування, настрій, душевні поривання. Кожен сонет довершений. В ньому сміло знаходимо початок і кінець, розгубленого і цілеспрямованого героя. Або так, або ніяк…

Галина Тарасюк ,Чернівці

Ці вулиці… Вони сліди Франка

Ще бережуть з упертістю граніту.

Тут постать Кобилянської тонка,

Як промінь, засвітилася для світу.

Тут Лістової музики ріка

Пливла промінним українським літом,

Тут дойна Емінеску-юнака

Прозором спалахнула білоквіто.

Ці вулиці… Люблю їх млисту рань,

Мінливий обрис, лінію і грань,

І переддення тишину таїнну,

Й вінець урбаністичної краси —

Пружистий крок і тихі голоси

Робітників, що йдуть на першу зміну.

Вуличні музиканти

Їх так багато, а їхня музика так гріє серце. Кожен з них може зачепити за живе. Вони носії особливої атмосфери нашого міста. Погодьтеся, адже так приємно прогулюючись рідною Кобилянською згадати пісні Кузьми Скрябіна, підспівати під пісню « Обійми» Святослава Вакарчука чи  всією душею віддатися пісні «Українська лють».  Вони підтримують український дух, дають змогу відчути життя,  радіти,  сумувати  разом. Вони окремий етнокультурний світ, який надихає, змушує нас вдосконалюватись та дізнаватись багато нового про культуру нашого краю і не тільки. Більше про атмосферу міста у вірші Христини Клебак. Варто сказати, що своїм прикладом дівчина показує – неможливого не існує. Вона має освіту бухгалтера, але це не заважає її серцю писати поезію.

Поміж крученими балкончиками, Христина Клебак

Поміж крУченими балкончиками,

Поміж вИкладених вуличок,

Не курсують потяги із вагончиками,

Там торгують запашними бУлочками.

Там провулки пахнуть кавою,

Там гуляють пари закохані,

Там стоїть музикант з гітарою,

Співає пісні іноземними мовами.

І ми, знаєте, раді будемо,

Щоб ви побачили чУда оці,

Тож чекаємо вас із радістю,

В місті під назвою Чернівці!

Майбутні Чернівці  

Місто Чернівці, яке воно? Затишне, старовинне, незвичайне. Місто, де тримаючи в руках чашку кави, повільно оглядаєшся навкруги і дивуєшся його мальовничості. Місто, яке сміливо можна побачити за день, адже воно таке маленьке, але і в цьому є неабияка казковість. А як щодо рельєфу?  Місто схилів і підйомів, скидів і підкидів. Та ніхто не змушує вас спішити. Якщо зупинитись і зайти у будь-який дворик,  то можна відчути його історію. Хай стіни і не нові, але все ж зберігають в собі частину австрійської епохи, пряного печива, прянощів. Та так цікаво дізнатись, які вони будуть через років 10, 20, 30?  Лінда Перибиковська описала все до дрібниць

Чернівці,  Лінда Перибиковська

І колись, через 10 років,

На день міста, в жовтні

В Чернівцях буде лунати гучний спів

На Соборній площі.

Знову буде гул і свист,

І в кожного в очах блиск.

Мов підніметься весь світ

І з усіх сторін буде чути крик.

Зірки на небі будуть сіяти,

Скрябін, як колись, на сцені виступати.

Хоч буде холодно, нас ближні будуть гріти,

Ми їх щиро будемо любити.

На дворі буде темно,

Проте буде, що згадати.

І не кінчимо ми свято

Поки в душі буде музика лунати.

 Світанок в Чернівцях

Що може бути кращим, ніж світанок? Це світанок в Чернівцях. Зароджується новий день, і здається, що прокидається кожен будинок. Щойно зварена кава, яку ви вип’єте на Турецькій площі під світіння ліхтаря, який намагається збути всіх після солодкого сну, наповнить вас бадьорості на цілий день. А Ратуша під мерехтінням зірок, які ще не встигло змінити сонце? Здається, що кращого немає. Про ранкові Чернівці читайте у поезії Марії Звірід.

Чернівці, Марія Звірід

Дрімають на світанку ліхтарі,

Цілує вітер пелюстки троянд.

Стрічають ранок рідні Чернівці,

У чистих росах, наче діамант.

Тут в камені симфонія звучить,

Тут Ратуша торкається зірок.

І скрипка тихо у дощах бринить,

Бруківка береже далекий крок…

Знов чорнобривців гіркуватий щем

Тривожить душі тих, хто вдалині…

Всміхнулось місто, звінчане дощем…

Воно, як серце, що живе в мені…

 Архітектура Чернівців

Архітектура Чернівців справді вражає,  706 пам’яток, 20 з яких загальнонаціонального значення. Чернівці віддзеркалюють панування не однієї епохи. Тут і бароко можна побачити і реалізм не забариться. Припускають, що різноманітність архітектури міста зумовлена і поліетнічністю. Кожен з жителів намагався продемонструвати свою культуру, поділитися своїми традиціями і вподобаннями. Чого тільки вартує будинок-корабель? Здається, що він ніби розтинає вулиці, на яких знаходиться. Та й легенд навколо нього вдосталь. Одна з них говорить про те, що  задум цього будинку виник у заможного торговця, який мав брата, що був моряком. Коли йому довелося піти у відставку, то брат спорудив для нього цей будинок, щоб туга за морем його не охоплювала, а вигляд розвіював сум за стихією. Архітектура нашого міста прекрасна. Ще краще вона показана в картинах видатних художників, які так завзято і з великим захопленням беруться за справу, щоб показати всім чудову архітектуру Чернівців. Намагалась це поєднати і авторка цієї поезії.

Чернівці, Ольга Авраменко

Стару картину я тримаю у руці.

Її залишив в спадок вуличний художник.

На полотні – туманне місто Чернівці,

Яке пройняв холодний дощик.

Стоять дерева-голі і самотні,

А на бруківці вітер з листям шелестить.

Запитую я їх: «Чому такі ви безтурботні?»

Та вітер дме мені в обличчя і мовчить.

І я крокую далі центром міста:

Ось ратуша, а ось німецький дім.

Всі історичні пам’ятки – перлинове намисто

Прекрасна кожна намистинка в нім.

Ось знову тягнеться рука до пензля,

На полотні постануть площі і мости.

І вірю я, що Чернівці не щезнуть,

Що сотні літ їм квітнути й рости!

Пам’ятаймо, що в поезії не тільки наша душа. У ній наше минуле і майбутнє! Те, що було колись – важливо. Те, що є тепер також.  Ми маємо пам’ятати просту істину про те, що історію треба передавати від батька до сина, від матері до доньки. А те, що буде неодмінно повинно бути кращим, ніж теперішнє. Читаймо і пам’ятаймо про нашу культуру!

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.