Світлі постаті, здатні залишити глибокий слід в історії свого міста, трапляються нечасто. Ще рідше — коли ця людина поєднує в собі високий професіоналізм, чесність, вірність ідеалам і безмежну відданість громаді. Саме такою людиною був Леонтій Іванович Сандуляк — не просто інженер, а творець змін. Людина, яка сформувала обличчя сучасних Чернівців. Його життєвий шлях є вражальним прикладом громадянської мужності, наукової допитливості та глибокої людяності. Він ніколи не шукав гучної слави, але його робота говорила за нього — у проєктах, у людях, у рідному місті, яке він так щиро любив, пише ichernivchanyn.com.
Ця стаття присвячена дослідженню життя і діяльності Леонтія Сандуляка — від його дитинства на Буковині до ролі народного депутата, дипломата та науковця, що вплинув на хід української історії. Якщо ви коли-небудь замислювались, хто насправді стоїть за формуванням нашого міського простору — ця історія саме про такого героя.
Ранні роки та освіта
Дитинство у Козирянах
Народження Леонтія Івановича Сандуляка припало на один із найскладніших періодів у новітній історії заходу України. Він з’явився на світ 8 березня 1937 року в невеликому, але мальовничому селі Козиряни, що на Буковині. У цей час регіон переживав драматичні зміни: чергування владних режимів, жорсткі адміністративні утиски та масові соціальні потрясіння. Життя в селі було розміреним, однак сповненим викликів — побутова нестабільність і політичний тиск створювали умови, в яких формувалась сила духу й витривалість.
Майбутній вчений ріс у великій багатодітній родині — він був тринадцятою дитиною з шістнадцяти. З самого малку діти звикали до щоденної фізичної праці, взаємної допомоги та самозречення. У побуті панували стриманість і скромність: не було надмірностей, розваг чи індивідуального простору. Проте родинна атмосфера вирізнялася теплом, взаємною повагою та спільною жагою до знань. Саме ці моральні засади стали підґрунтям особистості Леонтія.
Ще з юного віку він демонстрував неабияку допитливість. Його цікавило все — від будови рослин до роботи людського тіла. У спілкуванні зі старшими, Леонтій вирізнявся уважністю та умінням слухати. Він ставив багато запитань, не зупиняючись на поверхневих поясненнях. Його приваблювала не просто суть речей, а глибинні закономірності: чому щось працює саме так, звідки береться рух, як влаштована природа.
Освіта: шлях до медицини
Середню освіту Леонтій здобув у рідному регіоні, де зарекомендував себе як здібний і цілеспрямований учень. Його природна допитливість, відчуття відповідальності та непохитне бажання змінити своє життя через навчання привели його до Чернівців. Вибір юнака був одностайним: потрапити в один із найкращих медичних навчальних закладів заходу України — Чернівецький державний медичний інститут.
Сандуляк прагнув зробити крок до системної роботи, глибокого розуміння людини як біологічної, так і соціальної істоти. Медичні студії вимагали не тільки інтелектуальної напруги, але й емоційної витривалості. Окрім обов’язкової програми, він захоплювався гістологією, ендокринологією, вивчав сучасні публікації та постійно вів дискусії із викладачами.
Закінчення медичного інституту відбулося у 1965 році, проте шлях ще тільки розпочинався. Далі на юнака чекала аспірантура, де він глибше занурився у наукові дослідження. У 1969 році Леонтій Сандуляк захистив кандидатську дисертацію. Через 14 років — у 1983 році — здобув ступінь доктора медичних наук.
Міжнародний досвід
Пан Сандуляк не обмежував себе локальним досвідом. Його амбіції були значно ширшими — він прагнув зрозуміти роботу науки у світі. У 1974-1975 роках він проходив наукове стажування в Інституті ендокринології імені Пархона у Бухаресті. Пізніше, у 1986 році, продовжив стажування у Канаді в Саскачеванському університеті. Для країн Радянського Союзу такий досвід був надзвичайною рідкістю.
Наукова діяльність та внесок у медицину
Докторська дисертація
У 1983 році Леонтій Сандуляк успішно захистив докторську дисертацію, яка стала значущим внеском у медичну науку. Тема дослідження «Еритроцити як депо і система транспорту інсуліну» відкривала новий підхід до розуміння функціональних можливостей червоних кров’яних тілець. Якщо раніше еритроцити сприймались виключно як транспортна система для кисню, то у своїй науковій роботі дослідник довів їхню участь у складніших біохімічних процесах.
Сандуляк обґрунтував, що еритроцити можуть виступати як тимчасове сховище для гормонів, зокрема інсуліну, й брати участь у механізмах його транспортування. Ця концепція не лише розширила уявлення про клітинну фізіологію, а й відкрила перспективи для покращення діагностики та лікування метаболічних захворювань, зокрема цукрового діабету.
Робота отримала позитивні відгуки в наукових колах і стала основою для подальших досліджень у галузі ендокринології. Сандуляк неодноразово наголошував, що лікар повинен виходити за межі стандартної клінічної практики й мислити ширше — як дослідник і новатор. Він здатний впливати не тільки на симптоматику, але й на першопричини хвороб.
Публікації та наукові праці
Науковий доробок дослідника складає близько 150 праць, включаючи п’ять ґрунтовних монографій. Це були не просто теоретичні статті. Це — практичні знання, які лягали в основу нових підходів у вивченні медицини, підготовці робочих кадрів, у зміні самого способу мислення майбутніх лікарів.
Особливою гордістю була його участь у створенні посібника з екології людини. Багато років роботи Сандуляк присвятив впливу стану довкілля на людське здоров’я. Він намагався сформувати зв’язок між цими процесами, щоб залишити їх на папері для своїх послідовників, щоб поповнити лави чернівецьких екоборців. Його студенти часто згадували, що Леонтій намагався пояснювати складне простими словами, при тому залишаючи потрібну своїм словам глибину.
Громадсько-політична діяльність
Шлях до Верховної ради
На зламі 1980–1990-х років українське суспільство почало прокидатися від десятиліть тоталітарної дрімоти. Під тиском гласності та висхідної національної самосвідомості, люди шукали нових лідерів — чесних, відкритих і фахових. Таким і був Леонтій Сандуляк. Його добре знали як лікаря, науковця, викладача. Але мало хто здогадувався, що він стане також політиком, здатним тверезо мислити та діяти на рівні держави.
У 1989 році Сандуляка було обрано народним депутатом СРСР від Чернівців та Глибоцького району. Люди впевнено віддали свій голос за науковця, адже він щиро довів свою фаховість та моральну виваженість. У Верховній Раді він працював у комісії з охорони здоров’я та соціального забезпечення. Однак він не обмежувався вузькоспеціалізованими питаннями. Разом з іншими прогресивними депутатами Сандуляк долучився до діяльності Народної Ради. Це було так зване парламентське об’єднання, яке стало інтелектуальним та моральним осередком майбутнього державотворення.
Акт проголошення незалежності
24 серпня 1991 року Україна заявила про себе як про незалежну державу. У цей день, що став переломним моментом у новітній історії, Леонтій Сандуляк зіграв важливу роль. Він не просто проголосував “за”, але й став співавтором самого тексту Акту проголошення незалежності. Науковець доклав значних зусиль, щоб документ отримав потрібний юридичний та моральний акцент.
Своїм підписом під Актом Сандуляк закарбував не лише політичну позицію, а й внутрішнє переконання: Україна повинна бути вільною. І це було не просто романтичне бажання — це було глибоко виважене рішення вченого, який розумів, наскільки складним буде шлях становлення держави.
Дипломатична служба
У 1992 році, коли Україна встановлювала дипломатичну систему, Леонтія Сандуляка призначили на посаду Посла України у Румунії. На нього покладалась місія не лише репрезентувати новоспечену країну, але й стати голосом, обличчям та гарантом доброго сусідства.
Сандуляк відповідально віднісся до своєї ролі. У Бухаресті він швидко знайшов спільну мову з румунськими посадовцями. Він впевнено вів переговори щодо прикордонних питань, опікувався українською діаспорою. Свою промову тримав стриманою, уважною до будь-яких деталей, що неодмінно викликало повагу навіть у серед скептичних колег.
Внесок у розвиток Чернівців
Хоча Леонтій Сандуляк став відомим далеко за межами Чернівців, він ніколи не розірвав нитку зв’язку з містом, у якому сформувалась його особистість. Для нього Чернівці — не просто адміністративний центр, а живий організм, який потребував турботи, участі й довгострокового бачення. Своєю працею він зумів стати одним із відомих вчених, народжених у Чернівцях.
Ми згадували раніше про те, що Сандуляк часто виступав з доповідями про важливість збереження природи як основи добробуту громади. Разом з однодумцями він створив організацію “Зелена Буковина”, яка стала майданчиком для діалогу між науковцями, освітянами, студентами та міською владою. Ці ініціативи не просто розглядали проблеми. Вони формували екологічну відповідальність як частину міської культури.
Живий приклад для міста
У 2016 році чернівецька громада нагородила Леонтія Сандуляка званням Почесного громадянина. Це була подяка місцевої влади за всю ту роботу, якій віддав багато своїх сил.
Коли у грудні 2023 року Сандуляк пішов із життя, багато громадян сприйняли його смерть як втрату близької людини. Навіть якщо більшість з них навіть не були знайомі з науковцем. Тоді й виникла ініціатива почесно вшанувати пам’ять: перейменувати одну із вулиць та поставити меморіальну дошку, щоб нові покоління завжди згадували його ім’я.
Внесок Леонтія Сандуляка у Чернівці не вимірюється лише проєктами або кількістю виступів. Це внесок у дух міста. У його гідність. У здатність бути кращим.