Усі ми любимо переглядати голлівудські стрічки із захоплюючим сюжетом, та рідко здогадуємося про те, що долі наших земляків можуть легко лягти в основу не одного вражаючого фільму! Пропонуємо познайомитися ближче з життям Аркадія Жуковського, чернівчанина з неабиякою долею, на сайті ichernivchanyn.com.
Крізь терни до зірок
Народився наш герой у січні 1922 року у родині православного священника. Закінчив місцевий ліцей та вступив на філософський факультет Чернівецького університету. Проте Друга світова війна змінила плани юнака. Він потрапив до концтабору, де провів декілька місяців, після чого йому вдалося втекти до Австрії. Там, у місті Грац, він закінчив Високу технічну школу за спеціальністю “інженер-будівельник”. Але не лише наука цікавила молодого чоловіка.
Ще будучи студентом Чернівецького університету, Аркадій став членом Організації Українських Націоналістів. У місті Грац, де на той час проживало близько 500 українських емігрантів, Жуковський очолив місцеве відділення ОУН. Саме ці обставини привернули увагу радянських спецслужб, які хотіли завербувати Жуковського, проте зрештою спинили свій вибір на іншій кандидатурі.
Невдовзі Аркадій Жуковський перебрався до Франції, де працював за фахом в управлінні залізничного будівництва на спорудженні залізничних мостів. Там йому довелося пережити значне погіршення здоров’я (Аркадій мав проблеми з нирками), та зрештою він одужав.
“Український буржуазний націоналіст”
Жуковський ніколи не обмежувався суто інженерною роботою, але активно провадив громадську та політичну діяльність, що стосувалася України.
Перш за все, Аркадій продовжував бути членом ОУН. Він був головою об’єднання українських академічних товариств “Зарево”. А у 1954 році ініціював створення фундаментальної праці з історії свого рідного краю. У 1956 році світ побачило видання на 1000 сторінок під назвою “Буковина. Її минуле і сучасне”. Причому Аркадій безпосередньо взяв участь у творенні, написавши розділ “Історія Буковини”.
Саме за цю працю Аркадій Жуковський отримав від КДБ довічне “звання”: “український буржуазний націоналіст”.
Академічні ж досягнення Жуковського вражають. Він двічі захистив докторську дисертацію: у 1969 році – в Українському вільному університеті в Мюнхені, а у 1976 році – у знаменитій Сорбонні у Парижі. Викладав низку дисциплін в Інституті східних мов і цивілізацій Паризького університету, серед яких українська мова, географія, історія та мистецтво. З часом став професором цього інституту.
Діяльність Жуковського була тісно пов’язана із Науковим товариством імені Шевченка у Європі. Він спочатку був секретарем, потім головою, а зрештою і почесним головою цього товариства. Протягом шести років обіймав посаду президента Бібліотеки імені Симона Петлюри в Парижі.
Доклав чимало праці Аркадій Жуковський у створення “Енциклопедії українознавства”, будучи її редактором, а пізніше і головою редакції. Також брав участь і у створенні англомовної версії “Енциклопедії”.
І хоча більшу частину свого життя науковець провів за межами рідної країни, з нею він був пов’язаний нерозривно. Він доклав величезних зусиль задля розвитку її історії та культури. Він завжди цікавився її сьогоденням, прохаючи усіх, кому це було доступно, привозити з України нові книжки, періодику, словники… Він був Україністом з великої літери. Донька Аркадія Ірина в одному з інтерв’ю казала про свого батька: “Робота для України – це була справжня одержимість для нього.”
З українського боку Жуковський був нагороджений Орденом “За заслуги” 3-го і 2-го ступенів. Від свого рідного міста він отримав звання Почесного громадянина і зрештою, хоча помер Аркадій у Парижі 2014 року, похований він був, згідно заповіту, на рідній землі – у Чернівцях.
Читайте також про видатного чернівецького вченого Раймунда Фрідріха Кайндля.