Зазвичай ролі жінок в українській православній церкві обмежені. Їх бачать або як прихожанок, або як дружин священників – матінок. Проте є і яскраві виключення з правил. Саме таким виключенням є Ірина Горохолінська, яка стала першою в Україні православною докторкою наук з богослов’я, пише сайт ichernivchanyn.com.
Сенси буття
Ще в юності Ірина почала цікавитися філософськими питаннями. Їй дуже хотілося розібратися у собі, питаннях буття, культури та ідентичності. Проте дівчина мала й інші інтереси, тому перед вступом до університету довелося обирати між журналістикою та релігієзнавством. Ірина обрала останнє. Вона навчалася на філософсько-теологічному факультеті Чернівецького національного університету. Хотіла вступити на теологічний факультет, проте у той час там могли навчатися лише чоловіки. Нині туди є доступ і жінкам.
Цікаво, що один із братів Ірини також є священником, другий – військовий.
Протягом п’яти років навчання в університеті Ірина Горохолінська здобула диплом бакалавра філософії та магістра з релігієзнавства. Обидва – з відзнакою.
Складне питання
Філософські та релігійні питання буття по-справжньому захопили Ірину. Ще будучи студенткою, вона отримала посаду лаборантки кафедри релігієзнавства та теології, а вступивши до аспірантури, стала асистентом кафедри культурології, релігієзнавства та теології.
У 2012 році Ірина Горохолінська захистила кандидатську дисертацію на тему “Феномен релігії в системі аксіологічних ідей Канта: логіка становлення та шляхи історичних рецепцій” і отримала звання кандидата філософських наук. Таким чином Горохолінська стала першою православною жінкою у нашій країні, яка захистила наукову роботу з богослов’я.
Ірина має вчене звання доцента і вже е 15 років працює на кафедрі філософії та культурології Чернівецького національного університету.
Проте такі видатні досягнення не завжди давалися науковиці легко. Перед нею завжди стояло складне питання, відоме багатьом жінкам: робота чи родина?
Ірина народила дитину ще наприкінці першого року навчання в університеті, тому таке питання для неї було особливо актуальним. Жінка не покинула навчання і змогла поєднати дві ролі, проте, за її ж власними словами, займаючись науковою роботою, вона не може викинути з голови питання, а чи не краде вона таким чином час у своєї родини?..
Втім, здається, Ірині вдається блискуче вирішувати ці протиріччя. Вона приділяє час родині, і продовжує займатися улюбленою справою. Проте це загалом не церковна робота, а саме наукова. Ірина любить досліджувати різні філософсько-релігійні питання, такі, як наприклад, соціальна функція релігії під час великих небезпек, таких як пандемія чи війна. Також науковиця не залишається осторонь світського життя, в яке намагається внести високі стандарти. Так, наприклад, вона провела для працівників Чернівецької міської ради серію тренінгів на тему “Прийняття морально правильних рішень як запорука управлінської цілісності”.
Актуальні та подекуди неоднозначні теми часто стають предметом вивчення докторки. Так, наприклад, її авторству належать статті на тему гомосексуалізму (“Толерантність чи духовний деструктивізм: до питання етико-релігійного і суспільно-правового статусу гомосексуалістів у Європі”), ролі релігії у сучасному світі (“Ціннісні виклики сучасності: роздуми про морально належне і релігійну віру”) та навіть євроінтеграції (“Ціннісні орієнтири особи в умовах глобалізації: питання поваги до «іншого» в контексті євроінтеграції).
Також Ірина проводить лекції на філософсько-культурні теми у “Гончаренко центрі” в Чернівцях.