На початку 20 століття у світі були спалахи різноманітних хвороб. Чернівці теж входили до цього списку. У 1918 році на Буковині був пік епідемії відомого “іспанського” грипу, пише сайт ichernivchanyn.com.
Спалах грипу
Коли у Чернівцях з’явилась хвороба, місцеві лікарі до останнього казали, що це не грип. Вони вважали, що це зовсім інше захворювання, через те, що можливість ускладнень чи смертність вища, ніж при звичайному грипі. Згодом, все-таки визнали, що це “іспанський” грип.
Поява епідемії не вплинула на життя міста. Попри велику ймовірність зараження, Буковинське віче пройшло. Також під час пандемії, відбулася ще низка суттєвих соціальних подій, головних для історії Буковини та Австро-Угорщини.
Ігнорування
У цей час у Чернівцях діяли лише дві газети: “Чернівецький ранковий листок” (“Черновіц Моргенблатт”) та “Чернівецька загальна газета” (“Черновіц Альгемайн Цайтунг”). Преса описувала епідемію кількома рядками. Не було жирних заголовків, адже новини про грип були другорядними. Хоча загальна кількість жертв і хворих під час тодішньої епідемії іспанського грипу була досить високою. У місті про страшну хворобу говорив лише чернівецький санітарний лікар. Представники влади аж ніяк не торкалися цієї теми і не давали жодних заяв та коментарів.
Хворі на грип мали ускладнення і багато з них захлиналися кров’ю, вмирали від раптових розривів серця, втрачали зв’язок із реальністю тощо. Зазвичай хвороба підкошувала молодь. Аби не нагнітати ситуацію та не лякати людей, місцеві газети не розписували симптомів “іспанки”. Припускають, що журналісти не хотіли писати про спалах хвороби, адже берегли нерви читачів та вважали, що це не сприятиме продажам газети. Також однією з причин була емоційна неготовність до цієї теми.
Згодом керівник буковинської адміністрації Янку Флондор захворів “іспанкою”. Для цієї новини видання виділило чотири рядки на третій шпальті газети. Але навіть у цих рядках автор вказував, що Флондор не настільки хворий, щоб не керувати ситуацією. Після цього повідомлення у школах оголосили карантин на декілька тижнів, тому що почали часто хворіти підлітки. Також з’явилося оголошення про закриття кінотеатрів. Були певні обмеження роботи магазинів. Зазвичай нові правила стосувались часу торгівлі.
Через деякий час у газеті було опубліковано інтерв’ю з чернівецьким лікарем, який намагався заспокоїти чернівчан. Він говорив про те, що шансів вижити незрівнянно більше, ніж померти. Також чоловік наголосив на тому, що Чернівці хвороба зачепила не так, як інші міста світу, тому не варто хвилюватися. Отже, позиція преси була досить стримана та спрямована на стишення паніки та істерики.
Спалахом хвороби вдало скористалися чернівецькі візники. Водії підняли ціни на проїзд, адже було багато хворих, яких потрібно було возити до лікарів та в аптеку. У результаті міська влада зобов’язала власників автомобілем возити лікарів на пільгових умовах. Це була своєрідна громадська реакція.
Оптимізм
У цей час існувало вірування, що переляк знижує опір організму. Можливо через те про пандемію не кричали з кожної праски. Адже життя не може бути красивим у переляканих людей. воно має бути красивим. А те, що некрасиве, те й шкідливе.
У 1929 році, коли була пізня пандемія, у газеті “Діло” було опубліковано декілька порад щодо запобігання зараження грипом. Читачів закликали дотримуватись наступних правил: гартувати тіло вправами, масажем і купелями, не перепалювати його, дихати частіше свіжим повітрям, часто мити руки, висипатися. А також мати добрий настрій і ні чим не перейматися та не бути надто боязким, адже це психічна оборона організму перед хворобою.