Мурали – самобутнє мистецьке явище, що дійшло до нас ще з античних часів. Такі малюнки традиційно виконуються безпосередньо на поверхні стіни або ж на штукатурці, виглядають монументально та велично, звідси і назва його різновиду – монументально-декоративний. Такі арт-об’єкти для чернівчан вже давно не є чимось незвичним: вулиці, площі та дворики міста сповнені різноманітними стінописами. На жаль, не всі містяни сприймають їх позитивно, когось вони обурюють через свою неякісність чи несмак, їх маркують як вандалізм. Поговоримо про чернівецькі мурали у матеріалі на ichernivchanyn.
Мурали і простір міста
Загалом, будь-який об’єкт міського простору – дорожній знак, табличка із назвою вулиці, пам’ятник, графіті на паркані – має символічне навантаження. Їх можна трактувати як маркери міського простору – символи, що виступають ідентифікаторами, засобами для позначення та вирізнення одних елементів простору від інших, а також для надання цим символам певних значень.
Міський текст – набір специфічних значень, метафор та образів, наявних у міському просторі і, як наслідок, асоційованих із цим містом. Частиною цього тексту є і мурали. Відповідно, важливими функціями муралів, окрім підвищення привабливості, є:
- створення просторових орієнтирів – створення нових маршрутів, практик та норм взаємодії із простором;
- конструювання простору – мурали стають новими для простору об’єктами, але також і творять свій власний «мета-простір», порушуючи або змінюючи традиційні просторові диспозиції;
- маркування простору – внесення нових та важливих (для агентів маркування) маркерів-символів, за рахунок чого простір стає символічно забарвленим.
Здатність муралів створювати нові просторові орієнтири, туристичні маршрути та міські символи означає, що вони творять власний мета-простір, змінюючи та перевертаючи існуючі просторові диспозиції. Іншими словами, новий «стріт-арт маршрут» може не просто доповнювати чи надбудовувати історичний образ якогось району чи місцевості, а й повністю змінити його, відсунути на задній план. Створити новий образ місця, який зрештою замінить старий.
Архітектурна спадщина і брендування міста
Питання доцільності муралів у житлових масивах зіштовхується з проблемою співвідношення таких мистецьких об’єктів із старою архітектурою. З одного боку, ці втручання можуть руйнувати її власну естетику. З іншого, навіть типова мікрорайонна забудова часом вже в процесі створення передбачала певне естетичне оформлення. В процесі виконання Закону про декомунізацію мозаїки, наприклад, розглядаються як об’єкти для можливого знищення. Однак, власне, від муралів такі об’єкти не відрізняються майже нічим.
При цьому, деякі мурали несуть пряме ідеологічне навантаження, демонструючи традиційні українські візерунки, вишивки чи навіть зображення певних історичних постатей: Михайла Грушевського, Павла Скоропадського, Юрія Гагаріна, Героїв Крут чи радянських героїв Другої світової війни, що прямо відтворює радянську традицію увічнення і героїзує часом суперечливих історичних діячів. У випадку Чернівців, це Іван Миколайчук, Боб Марлі, Майкл Джексон і, у перспективі, Ольга Кобилянська, Йосиф Шмідт, Сіді Таль тощо.
Окремим елементом символічного навантаження муралів є те, що вони спрямовані на залучення та приваблення більшої кількості туристів. Однак, таким чином гості міста постають чи не єдиними агентами, для яких відбувається процес муралізації, основною його цільовою групою. На інтереси та потреби місцевих мешканців звертається менше уваги, не зважаючи на те, що саме вони є платниками податків і, загалом, основними персоналіями, що взаємодіють із міським простором.
Чернівецьке мистецтво стінопису
У Чернівцях поступово з’являються нові малюнки на стінах, деякі – легально та за кошти бюджету, більша ж частина ініційована активними містянами-художниками. Наприклад, славнозвісний мурал режисеру Івану Миколайчуку входить до серії «Видатні особистості з нами», у рамках якого планують виготовити зображення багатьох відомих людей. Тоді як проект «Місто малювання» – це громадська ініціатива, учасниками якої є близько двох десятків людей: художники, поети, письменники. Одним словом, активна молодь.
Митці, які працюють на одному ентузіазмі та, як кажуть, «нелегально», зазвичай обирають для своїх творінь старі та занедбані стіни і фасади будинків у двориках і спальних районах. Причому завжди узгоджують малюнки і тематику з мешканцями, щоб уникнути небажаних конфліктів або пошкодження робіт. А таке трапляється із муралами дуже часто. Як приклад, портрет Боба Марлі, ямайського реггі-музиканта, якого зобразили на стіні житлового будинку на вулиці Українській. Вочевидь, комусь із місцевих малюнок не сподобався, тож кілька разів його замальовували чорним смайлом. Автору доводилося щоразу відновлювати портрет.
Після цього у Чернівцях провели публічну дискусію. До обговорення запросили мера, чиновників інспекції із благоустрою і самих художників. Хтось критикував активістів у надмірній ініціативності і пропонував штрафувати за самодіяльність. Інші переконували, що стін у місті багато, тож не варто настільки зосереджувати увагу на муралах. У результаті вирішили, що за стінописи штрафувати не будуть, проте ставитимуться прискіпливіше.
Останнім витвором у місті став мурал на стіні будинку Центру доброти для мами і дитини «Місто добра», на якому зображена мама, що обіймає свою дитину. Його виконав Роман Бончук за ескізом письменниці, співачки та художниці Юлії Косівчук.
Замість висновку
Образ міста, його текст варто творити, зважаючи на вже наявні просторові елементи. Це дозволить зменшити ймовірність виникнення конфліктів з наявною міською ідентичністю мешканців. Саме така «чужерідність» (яка тільки підсилюється відсутністю залучення громади до прийняття рішень стосовно створення муралів) і викликає конфлікти з ініціативною групою по створенню муралів.
Щоби покращити сприйняття муралів в очах мешканців та мешканок, потрібна стратегія вбудовування подібних об’єктів у міський простір, проведення певної роботи із населенням. За наявних умов, особливо, якщо існує опозиційна ініціативна група місцевих жителів, подібні зміни навряд чи перестануть сприйматись частиною суспільства як чужорідні та небажані.
