Олександра Лопушанська зробила значний внесок у розвиток хімічної науки, хоча починався її шлях зовсім не феєрично, пише сайт ichernivchanyn.com.
Тернистий шлях
Олександра народилася 1916 року у багатодітній родині у місті Хотин. Сім’я жила бідно, батьки майбутньої науковиці навіть не вміли писати. Втім сама дівчинка закінчила місцеву чотирикласну школу, а після вступила до Хотинського ліцею.
Оскільки після Першої світової війни Хотин увійшов до складу Румунії, у 1937 році Олександра незаконно перетнула кордон, аби потрапити до Радянського союзу. Таке владу соціалістичної держави не порадувало і дівчину відправили у виправно-трудовий табір у Казахстані. У тій далекій стороні Олександра провела майже 10 років. Після звільнення з табору працювала у місцевому радгоспі лаборанткою.
Повернувшись до рідного міста, вона продовжила навчання у вечірній школі, а після вступила до Кишинівського держуніверситету, проте за два роки перевелася до Чернівців, де з відзнакою закінчила хімічний факультет.
Професор хімії
Саме з Чернівецьким університетом була пов’язана уся подальша доля Олександри Лопушанської. Тут вона закінчила аспірантуру та стала викладачкою на кафедрі фізичної хімії. Невдовзі Олександра отримала наукові звання кандидата та доктора наук. Вона стала професором на рідній кафедрі, яку очолювала з 1970 до 1987 року.
Серед найбільших досягнень Лопушанської є відкриття першої у СРСР проблемної лабораторії термодинаміки незворотних процесів у хімії. Оскільки це була єдина лабораторія такого роду, вона стала центром для вчених у цій галузі з усього Радянського союзу.
Цікаво, що молодший брат науковиці Андрій Лопушанський також став науковцем у галузі біохімії. Він закінчив Ясський університет у Румунії, отримав звання доктора наук, працював інженером-хіміком на чернівецьких підприємствах та був завідувачем кафедри загальної хімії у Чернівецькому медичному інституті.
Лопушанська також провадила успішну педагогічну роботу. Принаймні двоє з її студентів захистили докторські дисертації, багато випускників стали кандидатами наук.
Окрім цього Олександра була відома своїми науковими роботами: у неї було більше 200 наукових публікацій! Результатом ґрунтовних досліджень стали власні винаходи, на які науковиця отримувала авторські свідоцтва.
Лопушанська була членкою редколегії міжнародного спеціалізованого видання “Journal of Non-Equilibrium Thermodynamics”, а також відповідальним редактором збірки наукових праць “Термодинаміка незворотних процесів”.
Така активна наукова та педагогічна діяльність не залишилася непоміченою. У 1970 році Олександра отримала звання “Заслуженого працівника вищої школи УРСР”, а також спеціальний нагрудний знак “Изобретатель СССР”.
Альма-матер теж не залишилася в стороні і відзначила Олександру званням Почесного професора Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (1995 рік). Окрім того, особливу відзнаку Лопушанська отримала і від міста: у 1987 році стала Почесним громадянином міста Чернівців.
За часів Радянського союзу (у 1981 році) науковиця отримала від влади державну нагороду – орден “Знак пошани”. Цю нагороду надавали за за високі досягнення у виробництві, науково-дослідній, державній, соціально-культурній, спортивній й іншій суспільно корисній діяльності, що вкотре підтверджує вагомість внеску Олександри Лопушанської.
Професорка не обмежувалася лише науковою діяльністю, але також була депутаткою міської та обласної рад.
Вона прожила досить тривале та дуже плідне життя і померла 29 жовтня 1995 року. Похована на знаменитому Руському цвинтарі у Чернівцях.